Геній епізодів

Народився Борислав Брондуков 1 березня 1938 р. у с.Городенщина неподалік від Києва. Професійним актором він ставати не збирався. Після закінчення в 1960 році в Києві будівельного технікуму працював виконробом на будівництві, потім на заводі "Арсенал". Самодіяльність поважав; співав, танцював і в народному театрі грав.

Коли у 23 роки зважився здати документи до Театрального інституту, почув у приймальній комісії: "Знаєте, з такою зовнішністю, як у вас, виконробом працювати треба, а не до театрального проситися". Брондуков зобідився і хотів піти, але до кімнати зайшов ректор Микола Задніпровський. "Ви чому його женете?! Та він знаменитим артистом стане! Я бачив, як він у заводському народному театрі грає. А ну беріть у нього документи!" Екзамени Борислав склав із першого разу.
  Його дебют на екрані відбувся в 1962 році, у картині Сергія Параджанова "Квіти на камені", але роль успіху не принесла. Під час зйомок фільму "Бур’ян" Брондуков познайомився зі звукооператором Мариною і вони незабаром одружилися. Але їх швидко розлучили, бо Марина хворіла на шизофренію (до шлюбу він цього не знав!) і одруження на неї негативно вплинуло.

З 1965 року і, до кінця своїх днів Брондуков — актор Київської кіностудії, хоча йому, як і іншим майстрам екрану, довелось зніматися на багатьох студіях СРСР.
  У 1968 році Івана Миколайчука та Борислава в аеропорту зустрічала 18-літня Катерина з подругою Людою. Подруга спілкувалася з Іваном, Брондуков ніс валізи й почав загравати до Катерини. Старий, п’яний – Боже! "Він хороший актор і підготує тебе до вступу в театральний", – сказала подруга.

Наступного дня вони знову зустрілися, пішли на дніпрові схили. На квартирі у Миколайчука Боря зварив картоплю, сосиски, зробив салат. Потім почав запрошувати до ресторанів. Наступного року в домі її батьків на Березняках Борислав і Катерина святкували весілля. Він любив сім’ю, синів Костянтина й Богдана, просив хлопців не ставати акторами, то вони й не стали.

Часто Брондуков ходив на ринок, де його любили й давали продукти безкоштовно. Він підходив до свинячої голови й запитував: "Скільки коштує таке лице?". Приносив продукти, готував як у кращих ресторанах, тому друзі забігали на лагомини. Брондуков прав, лагодив взуття; шив собі й хлопцям штани та шкіряні сумки. Власноручно разом із синами зробив кухонний гарнітур. Любив ловити рибу, з усіх поїздок привозив вудки, спінінги; у 1992 році з Фінляндії привіз снасті, які у нього вкрали на Дніпрі. Відвідував костел, звідки приходив радісний, піднесений.

Одержав премію за кращу чоловічу роль у фільмі Леоніда Осики "Камінний хрест". Він зіграв ряд епізодичних ролей у таких відомих фільмах, як "Вій", "Небезпечні гастролі", "Якщо є вітрила", "Крок із даху", але був помічений публікою у стрічці "Здраствуй і прощай", знятій у Ленінграді. Поступово, картина за картиною, Борислав Брондуков став завойовувати серця глядачів, визнання режисерів. І хоч центральних ролей йому не пропонували, силою свого таланту Брондуков навіть в епізодичних ролях таких фільмів, як "Афоня", "Табір йде в небо", "Премія", "Гараж", "Осінній марафон", "Жорстокий романс" запам’ятався й полюбився публіці. Під час зйомок "Афоні" Гафт на всіх написав епіграми, на Брондукова – ні, бо "Боренька – це святе".

Після зустрічі з Леоновим у 1973 році на зйомках фільму "Премія" сказав: "Євген Леонов – мій хрещений батько. Він мене привчив до дисципліни й порядку, навчив дружити з часом". У Брондукова з’явився закон: якщо завтра зйомка, сьогодні ні-ні. Хоч пригубити любив і добряче пригубити, але вранці вже носився наче жучок по квартирі, щось робив.

І ось він грає головні ролі, навіть не зовсім у своєму амплуа: героя-коханця, нехай ледь комічного, в картині "На Вас очікує громадянка Никанорова" (сценарій Рязанов написав спеціально для Брондукова) разом із Наталією Гундаревою в пригодницькому фільмі "Тривожний місяць вересень". Після фільму Рязанова актор "вийшов на всесоюзну орбіту", його почали запрошувати студії Союзу. У 1973 році дісталася йому роль поліцейського інспектора в телесеріалі про Шерлока Холмса. Коли йому запропонували роль інспектора Лестрейда, попросив дружину: "Дай мені Шерлока Холмса, я хоч почитаю, що там таке".
  Зйомки відбувалися у Прибалтиці, для розрядки він займався ловлею риби і захопився цією справою. До запуску фільму режисер сказав: "У вас мова не дуже російська, для англійця вас треба озвучити". З того часу актор Єфимов озвучував Брондукова. 1984-го року перший інсульт позбавив актора голосу.

На зйомках фільму "Про бідного гусара замовте слово" Брондуков насмілився при всіх заперечити Рязанову. Той спочатку дуже образився, але після перегляду стрічки вибачився перед Брондуковим. Потім запросив на зйомки фільму "Гараж".

Катерина Брондукова: "Думаю, Бронечка розумів, що Гамлета йому навряд чи запропонують, він знав свої можливості й завжди говорив: "Чорт з ними, з головними ролями! Ви дайте мені хороший епізод, і я з нього зроблю цукерку!". І зіграв 110 епізодів". Улюблений фільм актора "Дивись обома", бо там мав нагоду імпровізувати. У 1993 році, коли стався другий інсульт, дуже бідували, поки дружина не сіла за швейну машинку: обшивала акторів, виготовляла концертні сукні.

У 1995 році першим із українських акторів удостоївся Державної премії України ім. Довженка, ім. Івана Миколайчука. Останній раз на екрані Борислав Брондуков з’явився в 1997 році, в картині "Хіппініада, або Материк кохання", після чого у нього стався третій інсульт, і йому стало важко рухатися та розмовляти. В одній із телепередач показали важке існування видатного артиста — безпросвітність і забуття. Після третього інсульту та трепанації черепу з видаленням гематоми мозку почалися напади епілепсії, був паралізований, прикутий до ліжка.

На запитання "На що ви чекаєте?", Брондуков відповів: "На смерть!".

10 березня 2004 року у Києві відмучився геній епізодів Борислав Брондуков.