Гамов Джордж – генератор ідей

9 серпня 1968 р. у Болдері (шт. Колорадо) помер 64-річний мудрий песиміст Джордж Гамов, учений, який щедро дарував свої геніальні ідеї.

Вчений, який розробив теорію Великого вибуху, тобто походження Всесвіту, чітко сформулював проблеми і зробив розрахунок генетичного коду, відкриття способів передачі спадкової інформації; вивів формулу, що започаткувала теоретичне обґрунтування альфа-розпаду атомного ядра, Георгій Гамов народився в Одесі 4 березня 1904 р.
  "Я був занадто крупний і до того ж неправильно розташовувався в материнській утробі, тому консиліум лікарів вирішив, що наступного ранку мене розділять на частини і так виймуть, щоб врятувати життя моєї матері. Але тут хтось, на щастя, згадав, що відомий московський хірург винаймає дачу біля моря в десяти кілометрах від міста. Його підняли з ліжка глибокої ночі і привезли до нашого помешкання разом із чорним докторським саквояжем. Кесарів розтин був зроблений на письмовому столі в кабінеті мого батька, де всі стіни були в книжкових полицях (може, тому я сам написав так багато книг)".

Жорик пишався старовинними родами пращурів: по лінії матері – запорозькими козаками Лебединцями, автобіографію ілюстрував репродукцією картини І.Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Більшість Лебединців були козацькими священиками, дід – митрополитом; Петро Лебединцев у травні 1861 року відслужив у Києві панахиду над труною Тараса Шевченка, залишив спогади про поета. Відомий математик К. Ф. Лебединцев, автор низки підручників із алгебри; В. В. Лебединцев був страчений за спробу замаху на міністра юстиції. Пращури по батьковій лінії були військовими, юристами. Дід був командувачем Одеського військового округу, батько — статський радник (ранг генерал-майора) викладав у приватній одеській гімназії російську мову — серед його учнів був Лев Троцький.

Коли одеситу було 9 років, померла мати, теж викладач гімназії. Батько присвятив себе вихованню сина, заохочував захоплення Гамова науками, фізикою, астрономією, біологією, подарував телескоп, мікроскоп. Після закінчення школи він вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Новоросійського (Одеського) університету, де його викладачами були фізик Микола Кастерин і математик Веніамін Каган. Г. Гамов вільно володів шістьма мовами. Він підробляв обчислювачем в Одеській астрономічної обсерваторії. Зрештою батько продав єдину цінність (столове срібло) і купив квиток до Ленінграда. Г. Гамов продовжив навчання в університеті, навчався блискуче, але мав проблеми з Конституції СРСР та з історії світової революції (були, виявляється, і такі предмети). У 1924 р. Гамов викладав фізику в артилерійській школі, був на обліку командирів Червоної Армії.
  У часи студентства в Ленінградському університеті Гамов (на прізвисько Джо, Джонні) створив джаз-банду, куди входили майбутній нобелівський лауреат Лев Ландау (просто Дау, бо "лан" – французькою "віслюк"), Дмитро Іваненко (Дімус), Матвій Бронштейн (Абат). Гурт мав мотто "не бути знаменитим некрасиво", вони видавали журнал "Отбросы физики", проводили паради усмішки.

Георгій Гамов викладав у медичному і був закоханий у Ксенію Корзухіну, навіть мріяв про одруження. Студентка медичного Ксенія Федорівна Корзухіна (1909 р), дочка архітектора і онука художника у 1929 р. вийшла заміж за Дімуса, стала лікарем, народила дочку Мар’яну (1931 р.), яка працювала в Ермітажі.

Достроково (за три роки) Гамов закінчив університет. навчався в аспірантурі, після якої стажувався в Англії, Німеччині та Данії, був стипендіатом у Геттингенському, Копенгагенському та Кембриджському університетах, отримував стипендію Рокфеллера. Рідкісним талантом молодого вченого захоплювалися провідні вчені світу, зокрема Н. Бор, В. Паулі, Є. Вігнер, Е. Резерфорд. Двадцятишестирічний Г. Гамов був одноголосно визнаний провідним фахівцем у галузі теоретичної та ядерної фізики. У 28 років Г.Гамов за пропозицією В.Вернадського став наймолодшим член-кором Академії наук СРСР за всю історію її існування. Навіть придворний поет Дем’ян Бєдний опублікував у "Правді" шедевр про "советского парня" Георгія Гамова:

СССР зовут страной убийц и хамов.
Недаром. Вот пример: советский парень Гамов.
Чего хотите вы от этаких людей?
Уже до атома добрался, лиходей!

У 1931 році Гамов (Джонні) познайомився з випускницею фізфаку МДУ ефектною красунею Любою Вохмінцевою (прізвисько Ро) і через кілька днів одружився. Від цього шлюбу народилася дочка, але померла на першому році життя. У 1933 р. М. Бухарін подбав, щоб В. Молотов прийняв Г. Гамова і дав добро на отримання Г. Гамовим та дружиною візи для поїздки на Сольвеєвський конгрес до Брюсселя.

Г. Гамов відмовився повертатися до Союзу, він став першим ученим-неповерненцем, за що був викреслений зі списків член-корів АН СРСР (відновлений 1990, посмертно). Як би не було, але завжди Георгій посилав батькові "гумконвой" (харчі та ліки).

У 1934 р. у Гамових народився син Рустем-Ігор, який став професором біології й альпіністом, винайшов "мішок Гамова" – пристрій для насичення крові людини киснем при гірській хворобі (кисневому голодуванні).

Із Союзу до Гамова доходили відомості про його друзів: 1935 року було заарештовано Д. Іваненка (Дімуса), й завдяки заступництву С. Вавілова, Я. Френкеля та А. Йоффе він не був розстріляний, а відправлений у заслання до Томська; Матвій Бронштейн (Абат, розстріляний у 1936 р.), арештований Л. Ландау (Дау) врятувався від знищення лише завдяки заступництву П. Капиці.

Г.Гамов емігрував до США, там одесит заклав основи американської астрофізики та космології, став професором Університету імені Вашингтона у Вашингтоні (до 1956). А потім від Джорджа Гамова пішла красуня дружина (після 25 років шлюбу їй набридла другорядна роль), він звик до чарки; перейшов до університету штату Колорадо. Але двометровий одесит не міняв звичок: любив запрошувати гостей, на столі була горілка та ікра й не вгавав, розповідаючи веселі історії "у вузькій компанії друзів біля каміну після смачної вечері".

Як мінімум тричі у Г.Гамова зривалася Нобелевська премія: був автором трьох видатних відкриттів, продовжувачі розробки яких стали лауреатами премій Нобеля. Г.Гамов удостоївся премії ЮНЕСКО за популяризацію науки, як автор книг "Містер Томпкінс у Країні Чудес" (1939), трилогії "Народження й смерть Сонця" (1949), "Біографія Землі" (1941), "Народження Всесвіту" (1952).

Помер Джордж Гамов у Болдері (шт. Колорадо) у 64 роки, 9 серпня 1968 р., майже одночасно з другом молодості Ландау. Не стало вченого, який щедро дарував свої геніальні ідеї.