FROM CHINA WITH LOVE

Ну, за обкладинку статті уже звиняйте, мусіла відповідати заголовку :D

Почну свою розповідь з того, що перед від'їздом сюди друзі порадили завести бложик, щоби мати потім змогу перечитувати його і ділитися спогадами з внуками) Ну і де ж це зробити, як не на улюбленій UaModna :)

Отож, у Китаї я уже сім днів і готова поділитися першими враженнями від цієї країни. Вмощуйтеся зручніше, бо я балакаю багато :)))

В Борисполі я почала трохи хвилюватися тоді, коли в гучномовець оголосили наші імена (як виявилося, ми трохи недогледіли час посадки [рукалице]). Проте, нас дочекалися і ми благополучно останні сіли в літак, а літала я вперше - і це було незабутньо! Вийшло, що я сиділа не біля віконечка, проте так п'ялилася у нього, що жіночка поруч люб'язно зі мною помінялася (ну ще б, я мало не висіла на ній :D) Тож я так і просиділа 1 годину 45 хвилин п'ялючись у вікно, доки ми не приземлилися у Москві...

Наступний літак був лише через 4 години, тож ми мали пройти в іншу частину аеропорту для очікування... До слова, надворі було 9 травня.. Усі працівники ходили з жовто-чорними стрічками і по всіх екранах крутилася нав'язлива реклама про день перемоги. Ми мали пройти паспортний контроль і хлопці його пройшли.. Я ж бо вляпалася.

Всі мене просили: Юль, скажи 2 слова по-російськи; а мене ніби заціпило і я ні слова не могла з себе видавити (бо і не знаю тієї мови, ніколи нею не розмовляла, то чого б мене мало просвітити!?). Така собі блондинка розкриває мій паспорт, спідлоба зиркає і російською питає, яка мета мого приїзду. Ну, я їй
нашою рідною кажу, що у нас літак ввечері у Ченду і нам потрібно в іншу частину аеропорту. Вона тоді відкладає мої документи і так здивовано каже: "Что-что?" Я знов те саме кажу і ще кличу Бодю, у котрого запрошення. Вона відставляє запрошення і каже мені: "Это вы сейчас со мной на украинском разговариваете?" Чітко відповідаю: "Так". Вона з легкою відразою каже мені, що не розуміє моєї мови, щоб я говорила їхньою. І тут я роблю над собою величезне зусилля і з усією своєю чемністю відповідаю, що російської не знаю. Вона знову в нерозумінні перепитує і кличе старшого.

Тут уже мужчина підходить, роздивляється мої документи, щось собі балакають з тою пані і питають мене звідки я. Кажу, що з Києва прилетіли. Він перепитує звідки я "саме". Ну відповідаю: Франківськ. Він про себе посміхнувся, вона ж питає його чи пускаємо її, чи ні. І він такий: "Та чого ж, пропускаємо..." і мені наче відлягло.. А то моя велика мандрівка завершилася б у Шереметьєво, і навряд чи хтось би мені допоміг. Пройшла дверці, отримала трохи від хлопців, бо вони праві, можна було б і уникнути того... Але ж ні, татове виховання дається в знаки (ну, хто знає, про що я - ви знаєте ;)

Далі ми протинялися кілька годин в аеропотру і навіть знайшли шматочок нашого прапора :) Трохи зголодніли і довелося міняти гроші на їхні рублі. Так ось, долари вони міняють наче нормально. Задля цікавості я поміняла 30 гривень - мені віддали 24 рублі. Такі то ось справи, тому лайфхак: краще беріть з собою у Шереметьєво канапки :))) 

Переліт у Ченду тривав приблизно 9,5 годин. Зате літак був дуже крутий, Січуанські Авіалінії (провінція міста, у котре ми летіли - Січуань). Так ось, у кріслах попереду були вмонтовані екрани зі шнуровими пультами: слухати музику, дивитися кіно, мультики чи кліпи, робити замовлення з літака (пульт обладнаний спеціальним зчитувачем для кредитки, та ще й служить джойстиком для ігор) - словом, я була цим дуже вражена. У літаку ми були єдиними європейцями, тож китайські стюардеси були з нами дуже милими і привітними. Не можу сказати, що це не було для нас приємністю :) Таким чином, ми благополучно долетіли у Шуанлю (так називається їхній аеропорт) і поринули у вир китайського життя... Фото додаються ;)
 

Трохи про місто і про тутешню культуру

Коротка довідка: Ченду є п'ятим за величиною містом у Китаї. Його населення на 2014 рік склало 14 мільйонів людей, а протяжність міста становить приблизно 200 км на 160 км. Будинки в середньому 28-38 поверхів, найвищі 48-68. Температура повітря зараз коливається від 20 градусів цельсію (вночі) і до 35 вдень. Клімат субтропічний, тож вологість повітря висока, від чого страждає мій ніс (постійно закладає, хоча це уже не для довідки :).

Порівняно з іншими містами, такий собі мегаполіс Ченду є дуже сприятливим для життя людей. Я дуже здивувалася, коли побачила, що кожен другий мешканець у якості телефону має Iphone. І найцікавіше, що переважно моделі 6, подекуди 5, а 4 і нижче - рідкість. Квартири тут доволі просторі, порівнюючи, до прикладу, з Пекіном (де населення 30 мільйонів і житлові площі дуже маленькі). Люди привітні, зазвичай, коли бачать європейців, посміхаються, інколи й фотографують (так як у Ченду європейці почали заїжджати лише останніх 10 років). Вулиці широкі, просторі, дороги рівнесенькі. Майже на кожному першому поверсі замість квартир у людей то кафешки, то магазинчики, то салони. Так як влада Китаю не може забезпечити усіх людей роботою, податок на приватний бізнес низький, тож люди собі працюють, тим самим створюючи сприятливі умови для економіки.

Зі сміттям у них трохи неладно, люди викидають усе на вулиці, хоча  потім двірники все прибирають, і так повторюється кожного дня. Також на вулицях всюди стоять тренажери і китайці, йдучи на роботу чи у магазин, обов'язково займаються 5-10 хв, і йдуть далі (думаю, нам би таке теж пригодилося в Україні, потрібно переймати такі фішки). І китайська гімнастика, чи то танці у них такі - просто на невеличкій площі збираються люди і роблять синхронні, типу зарядки, рухи. Також мені дуже сподобалося, що на дахах будинків квіткові оранджереї, ну, на більшості точно. Багато зелені на балконах)) А у житлових кварталах, коло будинків, вздовж дороги насаджені дерева, листя котрих не пропускає сонячних променів, таким чином асфальт не нагрівається і внизу доволі нормальне повітря, без задухи))

В якості транспорту в Ченду є метро, автобуси, автомобілі (і більшість дуже круті), мопеди, велосипеди і дирчики))) Останнє - це я маю на увазі такі електро велосипеди-мопеди, які китайці заряджають від розетки. Дуже крута штука, на таких тут півнаселення, напевне, їздить: від малого до великого, до 4х людей на одному) Стосовно правил дорожнього руху - вони тут наче відсутні))) Єдине, ти маєш їхати так, щоби нікому не заважати. Дорогу тут взагалі переходять по-діагоналі, то на червоне, то на зелене - тож ми просто робимо так, як усі)) А ще вони постійно "фафакають", щоби попередити, що вони їдуть, і зовсім не з нервів (як то зазвичай у нас :))

Люди тут взагалі дуже цікаві. От у них прийнято, вибачте мені зараз на слові, харкати серед вулиці. І навіть не те, щоби просто на вулиці, але у кафе чи ресторані, просто собі під ноги - для них це норма. Як і норма курити у приміщеннях і викидати залишки цигарок теж під ноги. А мова... мова у них дуже дивна для нашого сприйняття: коли вони між собою спілкуються, то здається, що вони кричать і сваряться. Проте, вони лише так звучать, а нам незвично. Щодо англійської - тут дуже складно(( Більшість людей її взагалі не знає, інколи знають окремі слова, та все одно важко щось пояснити.. особливо коли замовляєш їжу, але про їжу окремо...
 

Китайська Кухня

Як показує практика - у Китаї їжа гостра. Дуже. Кажуть, що м'ясо роблять так навмисне, щоби вбити в шлунку всіляку заразу. Але ж чим їм локшина не догодила!? Рис, макарони, овочі - ну все гостре. Хоча є ринки, багато ринків, де можна купити продукти і спокійно собі готувати. Але ми вирішили, що бути в Китаї і не скуштувати їхньої їжі, це як не бути в Китаї))

Мало не на кожному кроці є маленькі забігайлівки, які називаються Чіфани - у них можна наїстися за досить добру плату. Якщо чесно, то мені їхня локшина дуже навіть смакує)) Подекуди гостро, проте я завжди додаю соєвого соусу (його тут досхочу) і це таки рятує мій обід. Та й загалом, нам усі говорили, що великий мінус Китаю це те, що тут немає що їсти. Тепер поправочка: якщо ти не їси м'яса, то для тебе ніякого дискомфорту у їжі. Я прекрасно харчуюся і ніякої біди з тим немає)) Особливо добрі картопля та овочі на паличках, які запікають з приправами. Ом-ном-ном))

Звісно, тут продають і м'ясо, і на паличках теж. Хлопці кажуть, що наче смачне) От м'ясо на ринках таке непривабливе на вигляд, що не дивно, чому вони вбухують туди мільйон гострих приправ О_О. Також, тут часто можна побачити жаб і змій на продаж, живих, у великих мисках, для домашнього приготування... ииии... мені від такого робиться недобре.. хоча в кафе і ресторанах вони добряче коштують (але по правді, я не знаю, хто любить їсти змій!?)...  

Також до обіду вони приносять тобі зупку (хоча ту воду важко назвати зупою, але то є так). Порції великі, навіть якщо замовляєш маленьку. Показуємо все на жестах або картинках у меню (бо якщо картинок немає, ми у заклад навіть не заходимо :). Зазвичай просимо негостру їжу - буяоладжи (китайською), от не впевнена, чи добре розуміють, бо приносять все одно гостре [рукалице].

Фрукти тут різноманітні і навіть такі як у нас (банании, яблука) все одно чимсь відрізняються. Сьогодні ми куштували драконячий фрукт, отой, що схожий на серце - на смак він мав бути як ківі, але мені взагалі здався без смаку, лише зернята скриплять на зубках)) Ну і ягідки куштували китайські - оті, що у мене в руці (на фото нижче). На смак вони гібрид вишні з полуницею і сливою, напевне. Словом, чудні мені, особливо через ширшаву форму :)

А ще, забула згадати, що Ченду славиться своєю чайною традицією. Тож таких от "чайних" є багато. Також, у ресторанах та кафе вони зазвичай подають до столу свій традиційний чай, як бонус :)
 

Нічне життя Ченду

Вночі тут просто неймовірно... звісно, я цього не передам своїми знимками "на телефон", але можете вірити мені на слово) Все світиться, все блистить.. Клуби працюють, бари заповнені людьми, усі розважаються і т.д. Китайці дуже люблять шоу, тож для них обов'язково потрібен рух, екшн і емоції. Хоча, самі вони не дуже багаті на ті ж самі емоції, хіба одиниці. Зазвичай у них дуже стримані вирази облич, коли вони дивляться якісь виступи співаків чи танцюристів.

А ще, так між іншим, мені дуже дивно було з однієї такої послуги, що ми помітили у барі. Отож, сидимо, а довкола ходять люди і дуже дзвенять щипцями. Ми ніяк не могли зрозуміти, що вони роблять.. В результаті один мужчина підкликав їх до себе і тут почалося.... Значить він за столом, у барі, випиває пиво з їжею, а жіночка зі шпицями вмикає маленький ліхтарик на голові і почиає.... чистити йому вухо. Це так дивно було нам бачити, хоча інші взагалі не подавали виду. Цікаво, що вона ставила якусь палицю у вухо і щипцями її прокручувала, і ще й все собі підсвічувала.... такого я точно не бачила раніше О_О
 

Ну і на завершення про те, чого ми взагалі тут :)

Отож, мене звуть Юля і я вокаліст (а від недавна і тамборінщик :))  гурту One West)) Якось UaModna уже писали про нас статтю, за що ми дуже дякуємо, і ось так вийшло, що до Китаю ми приїхали саме через музику. Тому, найближчим часом, ми будемо давати концерти у Піднебесній, ну а я, коли випаде нагода, буду записувати сюди усі найяскравіші враження від життя у Китаї як воно є :). Олежко (гітара), Юра (бас/клавіші) і Бодя (або Леонід, сесійний барабанщик) передають теж вітання))

Якщо хтось помітив, то мене тут перефарбували.. а точніше, я наполягла на омбре :) Просто коли мене вперше побачило агентство, що підписало нас, їхня реакція була: "чого вона така маленька, чого у неї таке довге і чорне волосся, і чого вона схожа на китаянку!!?" :) Оце так поворот, приїхала виділитися, називається.. Так далі ще кумедніше, вони вирішили мене пофарбувати і зробити з мене європейку (тут я дуже сміялася, бо у них кожна друга китаянка ходить з чорно-рудим омбре) Словом, китайці дууууууууже цікаві люди :)

На завершення, невеличка фотосесія у Піднебесній, сподіваюся вам сподобається. До речі, китайці дуже люблять фотографувати європейців, і мені вдалося зловити один веселий кадр) ;)
 
P.S. Часова різниця у нас з вами 5 годин, і у мене уже о півнашосту ранку, тож довантажую фото і буду прощатися))

P.P.S. на щастя, UaModna у Китаї працює, а то з Facebook, продуктами Google та Instagram взагалі біда, тож з останнім працюю не я, а мій суперсекретний агент ;)  

P.P.P.S. дуже скучила за рідними, за колективом і за усіма, з ким не встигла попрощатися! Во айні вас ;*