Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни

Якби не було війни…

Цими словами можна розпочати розповідь про історії життів, найчастіше доволі коротких, сотень, тисяч, мільйонів людей: військових і громадянських, яким довелося жити в час війни. Скільки незавершених справ, скалічених доль, болю й сліз принесли із собою війни та конфлікти, які сьогодні заполонили землю. Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті просто жити, бути щасливими й тішити своєю присутністю рідних, близьких та друзів.

Рим.

Неподалік Колізею в приміщенні Numen Art Space за адресою via Capo d'Africa, 9 з 8 по 21 листопада проходитимуть виставки фотографій «Якби не війна» та фотопроекту «Забута війна» італійського фоторепортера Мікеле Чірілло (Michele Cirillo), який відвідав Україну та безпосередньо зону військових дій минулого року.

Як зазначають автори фотопроекту, «Якби не війна» — це історії життя 97 «звичайних» людей, які живуть серед нас, і життя 25 «янголів», які спостерігають за нами з небес.

Історії про те, як війна калічить тіла, але звеличує душі!

Історії про те, як отримані важкі травми — не привід опускати руки. Про людей, які попри все не втрачають здатності любити і мріяти. Історії кохання всупереч війні. Історії про те, що не обов’язково бути військовим, щоб захищати свою землю. А також не обов’язково бути українцем, щоб відстоювати правду та справедливість на українській землі. Історії про тих, хто віддав найцінніше, що в них було, – життя.

Працювали протягом усього 2016 року, окрім фоторгафій, організатори створили і книжку, де зібрали понад сотню історій про героїв, їхні життя та смерті, про кохання та фронтове буття.

На фотовиставці представлена секція, присвячена роботам молодого італійського фоторепортера. Хто такий Мікеле Чірілло? Як відбулось його знайомство з Україною та яка його роль в освітленні українських реалій? Розповів нам особисто Мікеле на відкритті виставки 8 листопада.

Народився в провінції Неаполя та відносно все свідоме життя проживає в Римі. Близько 8 років займається документальною фотографією, є незалежним фотокореспондентом основні теми якого: питаннями міграції, зони конфліктів, самоідентифікація як механізм формування ідентичності особистості; питання прав людини, здоров'я, геополітичні зміни останніх років.

«Se non ci fosse la guerra»

Його пристрасть до фотографії проявилась після знайомства зі старою моделлю фотоапарата "Pentax". Тоді й зрозумів, чим хоче займатись в житті. Протягом багатьох років, натхненний роботами Дона МакКулліна, Джеймса Натхвія та Роберта Капи, розвиває ідею фотографії як потужного інструменту спілкування про важливі питання та виклики сьогодення. Для цього багато подорожує, шукаючи історії як у Європі, так і в далеких країнах, як-от Палестина, Еквадор, Танзанія та Мексика.

«Надаю перевагу ставити запитання».

«За ситуацією в Україні я слідкував від часів Євромайдану. Постійно говорив собі: «Час вирушати», та тільки 2017 року знайшов можливість отримати усі необхідні дозволи від української сторони. Я мусив розповісти, що відбувається в цій країні, яка є частиною Європи. Маючи чимало друзів-українців тут, в Італії, які мені постійно розповідали про складну та трагічну ситуацію, про людей, які страждають, я не міг стояти осторонь».

«Для мене це питання ідентичності. Я виявив, що в Україні багато людей мають заявити про свою власну ідентичність: українці, а не росіяни. І цей курс, звичайно, на часі. Та, на превеликий жаль, конфлікт на сході України не полегшує ситуацію, а навпроти посилює її».

«Коли я приїхав, побачив покинуту територію та людей, все наче завмерло. Я обрав для себе інший шлях, ніж мої колеги, від яких редакції потребували фотографій крові, війни та смерті. З допомогою фотоапарата, я ставив за мету показати наслідки війни.

Надаю перевагу ставити запитання «Чого вартують скалічені життя та долі людей?»»

Світова преса:

Усі небайдужі до проблем України та безневинних людей, які стали жертвами війни, мають можливість відвідати виставку протягом листопада.

Історія України підтверджує, що за останні 100 років – це вже третя війна. Кожна з них принесла й продовжує приносити горе в українські родини. Ось і нині гіпертрофовані амбіції тих чи інших людей підштовхнули два народи до російсько-українського протистояння.

Життя людей, народжених для щастя, кохання, продовження роду, обривається заради чиїхось примарних бажань володарювати. У пекельних боях гинуть найчастіше молоді, повні сил, енергії, надій і сподівань кращі сини нашої держави!

«Виставка нікого не залишить байдужим!» — запевняє Посольство України в Італії. Якщо протягом листопада Вам пощастить побувати в Римі, долучайтесь до неї і Ви: вхід безкоштовний щодня з 8:30 ранку до 21:00, до 21 листопада, за адресою: Numen Art Space, via Capo d'Africa, 9.