Дуже часто доводиться чути, що творчість — це щось неймовірно емоційне, несвідоме, неконтрольоване. Це не завжди так. Вона, виринаючи з глибин несвідомого, все ж-таки піддається певній логіці інтерпретації, якщо мати відповідні для її осягнення інструменти.
В стані афекту, виходячи з історії мистецтва, творили не всі. Тургєнєв, Булгаков, Бальзак, Мікеланджело могли бути оригінальними, ексцентричними, волелюбними, але точно послуговувалися певними системами та критеріями під час створення своїх шедеврів. Вони не завжди створювали альтернативні світи. Дуже часто йшлося про художньо правдиве відображення наявної реальності, продуктивну наполегливу працю, самокритику, комунікативні тонкощі.
Культура — це і полиці, на яких лежить продукція різного гатунку, і величні мости, що поєднують непоєднуване, і "Слово, чому ти не твердая криця"
Лесі Українки, і просто мультинаціональне багатокольорове простирадло.
Культура — це, в першу чергу, парадигма мислення, яка поєднує раціональне, соціальне, інстинктивне, духовно-космічне в людині, є мережею неймовірних зв'язків між територіями та ідеями, а також ареною для запальних дискусій. Культура поєднує в собі норми та їхню протилежність, впорядкованість та хаос, і в житті кожного її діяча є певне співвідношення першого та другого.
Щоб створити щось принципово нове, можна або провести самостійну сенсорну депривацію, або обробити стільки вражень, що синтез їх стане вкрай могутнім та неповторним, або взагалі вийти за межі естетики та пошукати натхнення деінде.
Мова культури — це ритуал. Вона складається з безлічі дрібниць, які накладаються на родинний, громадський, територіальний, національний, світовий, галактичний контексти, формуючи особливий комунікативний простір. Вона пульсує емоціями лише зовні, а всередині має металевий стрижень людської волі та екзистенційного змісту. Вона з кожним днем стає все більш прогнозованою.
На перетині художнього та соціального, серед виру абстракцій існує і ще щось особливе. Це теорія ідентичності (серед авторів — Бест, Жижек, Бурдьє, Гідденс та багато інших видатних учених). Ідентичність — одиниця вимірювання неповторності особи, її яскравості, значущості, цінності. Вивченням теорії ідентичності займається велика транснаціональна команда вчених, а практичні, наочні прояви цієї теорії ми можемо бачити в роботі HR-відділів великих компаній, в інфобізнесі, маркетингу. Можливо, скоро ми побачимо дію цих течій та трендів і в новому законодавстві України, яке вже стає інтерактивним.
У культури України є формула, і кожен сам добирає до цієї загадки ключові слова. На мою думку, станом на початок 2017 р. можна обрати проактивність, мультилатеральність та соціальну відповідальність.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
