Іноземні студенти про Україну

У кожного з нас є певні стереотипи щодо тієї чи іншої країни. Так само і в іноземців, що приїхали сюди, були певні уявлення про Україну, навіть побоювання перед приїздом. І тим приємніше бачити, як руйнуються ці страхи, ці стереотипи і як вони повертаються додому з позитивними враженнями, приємними спогадами і хочуть знову приїхати сюди.

Мені пощастило – завдяки AIESECу я мала, та ще й досі маю можливість спілкуватися зі студентами з інших країн і бачити як їхня думка про нашу країну кардинально змінюється. Тому я вирішила провести невеличке опитування серед декількох своїх знайомих і попросила їх дати відповіді на такі питання:

1. Що ви чули про Україну перед приїздом?
2. Які стереотипи ви зруйнували після приїзду сюди?
3. Що вам сподобалося в Івано-Франківську та й в Україні загалом?
4. Що ви думаєте про українських людей?

Найчастішою відповіддю було те, що їм говорили, що ми расисти, не любимо іноземців і що ми те ж саме, що й Росія.

Як каже Кхалід: “Перед тим, як приїхати в Україну, більшість з того, що я чув – було негативним. Наприклад, що ви расисти і що це дуже небезпечна країна, а також що люди завжди сердиті”.

Чері ж говорить, що їй перед приїздом дали декілька порад:
- англійська мова не є поширеною, навіть в аеропортах, що робить Україною неввічливою до іноземців;
- будь обережна з міліцією та іншими державними службовцями – вони можуть причепитися до тебе за будь-яку, навіть мізерну провину.

Єдиними відмінними від цього відповідями були те, що Баха асоціював Україну з салом, а Прагаті ще й на уроках історії вчила про Голодомор.

Читати те, що вони відписали на друге питання було набагато приємніше – більшість з того, що боялися – пішло в небуття. 

Наприклад, Карл каже: “Перебування в Україні змусило мене зрозуміти, що насправді всі мої стереотипи не відповідають дійсності. Все якраз навпаки: я міг гуляти вночі без єдиного сумніву у своїй безпеці (а я не можу це робити навіть у своїй країні). Також Україна зі своїм унікальним характером та історією постала переді мною як горда, незалежна держава”.

Прагаті так само говорить: “Перед приїздом до вас, мій знайомий сказав, що мав не надто хороший досвід під час Євро-2012. Проте час, який я провела в Україні був чудесним, люди і взагалі все з чим я зіткнулася були просто фантастичними”.

Чи не приємно таке чути? Авжеж приємно.

Так само викликало відчуття тепла і їхні відповіді на наступні питання.

К’ю мені написала, що їй тут дуже сподобалися “атмосфера та спільнота, яка все ще дотримується традицій. Я бачила, що люди надягають народний одяг дуже часто”.

Якщо ж говорити суто про наше місто, то Карла дуже вразило: “Найбільш привабливим в Івано-Франківську є різнобарвна атмосфера: він не надто шумний, не надто тихий; не надто простий, не надто складний. Місто здається невеликим, проте в ньому є все. Воно виглядає дуже чарівним місцем, щоби в ньому жити”.

Також багато хто з них казав, що тут їм дуже сподобалися люди, саме тому виникло логічне питання – а що ж саме у нас їм найбільше сподобалося? І на цьому хотілося би окремо зупинитися, тому – ось що дехто зі знайомих мені відписав:

К’ю: “Вони дуже привітні до іноземців, проте іноді я відчувала, що вони надто серйозні”.

Кхалід: “Чесно кажучи, зустрічав людей, які були дуже хорошими і добрими, і які не дуже. Проте загалом – в Україні є багато ввічливих і чудесних людей”.

Баха: “Хороші враження. Просунута молодь. Люблять рок не по-дитячому”.

Прагаті: “Українці – це круто! Хоча вони і можуть бути трохи настороженими спершу”.

Чері: “Українці – чудові, і для них дуже важлива сімейна трапеза. Я маю на увазі, що українці їдять вдома, особливо – снідають. Але в Тайвані ми їмо деінде набагато частіше – так зручніше. Я, наприклад, снідала вдома із сім’єю тільки п’ять разів за семестр”.

Карл: “Я багато чому навчився від українських людей: великодушність не має залежати від переваги когось одного над іншим, вона є обов’язком кожного. Куди б я не пішов, я б не був у змозі подолати ту чи іншу складну ситуацію, якби не рука допомоги від українців. І хоча Україна – дуже холодна взимку, проте я відчував тепло всередині”.

Після таких слів посмішка сама по собі з’являється на обличчі. Дуже приємно чути таке і мати можливість зруйнувати їхні стереотипи і зробити їхнє перебування тут незабутнім, змінити їхню думку про нашу країну і про наших людей.
 

Прагаті (Pragati Pritmani) – навчається в Сіднеї, Австралія. Була в Україні з кінця листопада 2012 до початку січня 2013.

Карл (Karl Jung) – навчається в Новій Зеландії. Був в Україні з кінця листопада 2012 до початку січня 2013.

Чері (Cherry – англ. ім’я, Chieh-Chun Lin), з Тайвані. В Україні була влітку 2011 р.

Кхалід (Aljufaili Khalid) – з Оману. В Україні був на стажуванні влітку 2012 р.

Баха (Бахытжан Жумашев) – з Казахстану. В Україні був влітку 2011 р.

К’ю (Tan Hong Kiew) – з Малайзії. В Україні була влітку 2012 р.