FINE DEL PARTO! PORTELLI APERTI!*

FINE DEL PARTO! PORTELLI APERTI!*

               Пісня запротореного

                      … це солодке нам слово,

                                          Воля!       

Я, швидше за усе, піду та погуляю.

Квиток мені виписують… Я – йду!

Той Стрийський парк, напевно, не впізнаю.

Ті дерева… Хіба я їх – знайду?

Де бар… Кінотеатр… Де вежа парашутна?

Майданчики для тенісу… Фонтан?...

Де лебеді… Де велети могутні?

І клюмби – з квітами… З водою – мідний кран?

Ті діти, що на гойдалках гойдались…

Їх мами, що під сонячком сидять,

Обличчя підставляючи. Зібрались

Засмагнути… Як пики – в негринят!

Птахи, що вільно в небо, ген, злітають,

Цвірінькають своє – з височини?...

Старенькі, що на милиці впирають,

Малятка, що рожеві бачать сни?

Травинки, що щодня собі зростають,

Краплинки… Що впадуть на тротуар.

Ті бджілки оксамитові, що дбають

Про вулик з вічками та мріють про нектар.

Ну, от… Й – усе!... Відкину тії бздури.

Як пустять? Впевнений, чогось собі знайду!

Вимірюють мені температуру,

Квиток я пред’являю їм… Та – йду!

08 червня 2020   

__________________________________

* – Кінець затулі! Відчиняйте люки! (it.)

Михал Влад