Філософія життя і мелодія кохання

Сьогодні, коли весь світ вчиться думати і розуміти український світ, його людей і їхню мову, ця безцінна книжка мудрих думок стане в нагоді у такій важкій справі. Адже донедавна що всі знали про істину, мудрість, влучне слово? Здебільшого будь-які наративи такого зразка мали «народне» походження, самородків-мудреців, окрім Сковороди, мало хто згадає з літературних і філософських аналогів.

Натомість творчість івано-франківця Романа Рудого, зібрана в його «Афоризмах. Словомедитації», будучи питомо українським взірцем мислення і світобачення, увібрала в себе все найкраще зі світового доробку. Принаймні щодо форми вислову – лаконічних максим, коротких думок, тих самих афоризмів. Але у тому то й річ, що на відміну від решти зразків – хоч би й у вигляді тих самих крилатих латинських висловів – вони не передбачають велемудрого «закодування», таємничої однозначності чи високочолої герметичності і відкритості лише для обраних. Адже ця незвичайна збірка – відкрита для вжитку скарбниця мудрих думок, які висловлені нехай лаконічним, але красномовним стилем.

Наприклад, як у розділі «Філософія життя»:

Слава — монета дзвінка, до того ж й легко розмінна.

Кожен сам собі суддя, тому так легко домовитися із сумлінням.

Що нижче опускаєшся, тим крутішою є дорога, щоб піднятися.

Накинуту свободу насаджують поетапно.

Емансипація бреде до самообслуговування.

Брехня колотить, збиваючи грудочки правди.

Правда і брехня є дотичними до істини — кожна у своїй іпостасі.

Дозволяйте зривати плоди своїх роздумів внутрішньому цензору.

Доля дає безсоння, щоб відкрити очі на пекло.

Про смаки не сперечаються, це розв’язує реклама.

Свобода слова — це зреалізована думка.

Істина — не овоч, копати треба вище.

І до зроблених дурниць треба було додуматись.

Факти говорять, спираючись на думку можновладців.

За залізної логіки сумнівні факти стають залізобетонними.

Або у розділі «По-чоловічому про жінок»:

Коли на обличчі жінки зупиняється погляд, то на округлості її форм — дихання.

Декольте — це безплатна зупинка перед раєм.

Грішниці беруть святою наївністю.

Жінка — це скарб, який щоб зберегти, потрібні гроші.

Вік чоловіка вимірюється пульсом біля жінки.

Гарну жінку, як точку зору — поміняти нелегко.

З такими ногами — козирі на руках.

Вухами — жінку, а очима чоловіка водять за носа.

Красиві жінки розібрані для місць в ложі.

Коли заходить жінка, думки уступають їй місце.

Жінка, якщо навіть і мовчить, то щось ляпне.

Дівчата роки собі підмальовують, а жінки замальовують.

Мовчання жінки про щось говорить.

Або із розділу «Час на дотепи»:

Кожен розстібнутий ґудзик є кроком до оригіналу.

У ліжку, як і за кермом: трошки замешкався і... влетів.

З такими ногами хочеться іти рука в руку.

Секс в уяві — як фантик, цукерку маємо із собою.

… разом з шампанським лилася музика легкої поведінки.

Любов заходить і виходить, а секс сидить у голові.

Ліжко не мовчить на зміни ритму дихання.

Незнання сексології не звільняє від сплати аліментів.

Протистійте сексуальній нерівності — не нахиляйтесь!

Життя — як і секс: замолоду щоб якість, а потім — хоч би якось.

Чи загрожують секс-бомби демографічним вибухом?

Подружній вибір: береш, що лежить.

Красива жінка довершена до кінчиків волосся.

Хай там як, але це збірка афоризмів, в яких закладена квінтесенція мудрості з життєвим досвідом і неабияким хистом мистця. Адже професійно оформити власні думки – це справжнє мистецтво на зразок каліграфії, тільки в слові. Назви розділів, в яких зібрані багаторічні поклади мудрості говорять самі за себе: «Слово про релігію», «Мелодія кохання», «Справи сімейні», «Мистецьким рядком», «По-людськи про людське», «Життєві візерунки», «Людина та час»,«Філософія життя».

Так само «медитація» запропонована у назві збірки пропонує розкошування у слові у різноманітних галузях його застосування – від слів кохання до філософських максим. При цьому всі афоризми продиктовані життям і занотовані професійним пером.

Про автора слід додати, що народився Роман Павлович Рудий 1954 року на Івано-Франківщині. Після закінчення Львівського політехнічного інституту працював на ВО «Родон» в м. Івано-Франківську, де його обрали першим головою Товариства української мови ім. Тараса Шевченка. Також Роман Рудий є лауреатом всеукраїнського конкурсу афоризмів, який був організований у 2015 році Київською організацією Національної спілки письменників України. Зараз живе і працює в м. Івано-Франківську.