Є люди... вони інші

Якось я подумала про те, як часто ми скаржимося, нарікаємо на життя, несправедливість, ми ображаємося на когось або щось, заздримо, думаючи, що у когось краще і т.п. Погодьтеся, іноді проскакують такі думки. Більше того, ми можемо обговорити це з друзями або близькими, ще більше посилюючи ці неприємні ситуації, загострюючи обстановку.

Але є люди ... вони інші. Вони знають: все, що відбувається в їхньому житті, залежить тільки від них; знають, що емоції, які відчувають, вони самі можуть контролювати, змінювати або просто спочатку відчувати щось приємне, позитивне. На самому старті, не включаючи звичні моделі поведінки, поводяться інакше...

Про таку людину нам розповіли наші монтажники. Це Михайло Берега - воїн АТО. Під Дебальцево вибухом йому пошкодило хребет і спинний мозок. Приходячи до тями, перше, що запитав у лікаря, чи буде ходити? Дуже шкода, але виявилося, що він паралізований. З жахом уявляю стан людини, котра опинилася в такій ситуації. Я, ви... ми кожен день йдемо на роботу, до друзів, в спортзал, кафе, магазин... приймаючи це як належне, не замислюючись, скільки людей не можуть зробити того ж. А тут в одну мить людина перестала відчувати свої ноги.

Зараз він пересувається на інвалідному візку. Але надовго в ньому затримуватися не збирається. Просто немає часу впадати у відчай! Маючи твердий намір найближчим часом стати на ноги, він тренується щодня по чотири години у власноруч обладнаному спортивному залі.

Крім цього, в 2017 році брав участь у відбірковому турі на проект "Ігри незламних". Минулого літа змагався на чемпіонаті України серед спортсменів з особливими потребами у Кропивницькому і завоював срібну медаль!

В його будинку потрібно було провести ряд робіт, з організацією яких допомогли волонтери Армії SOS Кіровоград. Наш монтажний підрозділ з радістю приєднався до доброї справи і виконав кропітку і відповідальну роботу по заміні електропроводки в будинку. Тепер підзарядка "тесли", так Михайло називає свою електроколяску, буде простішою і надійнішою.

І такий приклад не один. Неодноразово зустрічала в місті дівчину в колясці. Пересувається вона не сама. Але бачили б ви її: вона завжди красиво одягнена, як одягаються на свято, у неї горять очі, обличчя посміхається, добродушно і весело розмовляє з оточуючими. А я чомусь йду з поганим настроєм... Але я ж ЙДУ і в мене є все для щастя! Дуже вдячна цій сильній дівчині, що допомогла мені зрозуміти: його - щастя - можна знайти, побачити, відчути в будь-якій дрібниці.

Правда ж, в порівнянні з такими історіями деякі наші "проблеми" тьмяніють? У мене так. Будьмо вдячні за те, що у нас є, і, звичайно ж, давайте прагнути до кращого.