Есеї чи щоденник? Євгенія Кононенко. Книгарня "Шок"

Євгенія Кононенко. Книгарня “Шок”
 
Українську письменницю Євгенію Кононенко до розряду скромних не віднесеш. Вона порівнює себе з французькою авторкою Анною Гавальдою і ставить себе вище за неї. При цьому їй доводиться констатувати факт, що француженка має набагато більшу популярність.

"Я не заздрю міжнародному успіхові Анни Гавальди, - пише вона. – У всякого своя доля. Але мені приємно відзначити типологічну подібність своїх оповідань до оповідань моєї зірки. Я писала свої тому, що вони мені писалися. Не думаючи ні про успіх у світі, ні навіть про успіх в Україні. Бо найкращі короткі оповідання пишуться не заради грошей і не заради слави в усьому світі, а для того, щоб їх прочитала одна-єдина людина у світі. Не прочитає. А якщо й прочитає, то вичитає щось категорично не те. То чи не в цьому найбільший трагізм жінки-новелістки?"

Новели й есеї, вміщені в "Книгарні "Шок", привідкривають внутрішній світ авторки. Щирість і відвертість, поєднані з художнім втіленням ідеї, дають свій ефект. Читати книгу весело й цікаво, аж поки тебе не огортає сум: все, сеанс людяності, яким, у принципі, має бути кожний літературний твір, закінчено.

Історії, які розповідає Євгенія Кононенко, – прості й водночас по-філософському складні. Ось "Комп'ютерна елегія", коли жінка причаровує чоловіка за допомогою послуг з Інтернету. І назва програми – Червона рута – теж символічна, особливо для українців.

А ось – "Шлюбна ніч". Герой – з категорії тих, чий батько був без рук і ніг, але мама народила від нього. Таких людей називають basket-baby, і в батька було українське коріння. Здається, українськість героїв є чи не визначальною для письменниці.

"Невігласи іменують ювілеєм усе, що ділиться на п’ять. Тоді як справжній давньоєврейський ювілей – це те, що йде відразу після сім разів по сім, і це не стосується винятково віку людини. Тобто справжній ювілей – це тільки п’ятдесят. І потім сто, сто п’ятдесят, двісті, двісті п’ятдесят… Людина зустрічає тільки перший ювілей. Якщо якісь унікуми й доживають до другого, задоволення вони від того мають іще менше, ніж від першого" – це із новели "Голий ювілей". На п’ятдесятиліття Валерії колежанка в сауні пропонує їй чоловіка, який вважає, що жінок старше тридцяти п’яти років варто відстрілювати. Сексу в них не було, але час провели гарно. Ювілярка не соромиться сказати доньці, що всю ніч гуляла по місту з молодиком.

"На своїй землі" – розповідь про те, як не треба мамам відбивати у синів тих, кого вони кохають. І фінал прогнозований, хоча й нежиттєвий: свекруха й невістка знаходять спільну мову.



"5 хвилин ніжності" – про жінку, яка їздить за коханням до чоловіка, але потрапляє в руки до інших, втікає від них і прихоплює ненароком велику суму грошей. Нереально? Але ж цікаво читати!

"Книгарня "Шок" – тривимірна книга. Тут є життєві історії, драми життя і есеї про долю жінки-письменниці. Ніби три різні погляди, які, втім, органічно поєднані. Здається, чогось подібного в житті не буває, але письменниця й не збирається переконувати нас, що вигадала ці історії. Вона просто написала, а читач проковтнув – в електричці чи вночі в ліжку.

На жаль, у нас, на відміну від Європи, нема літературної традиції, тому Євгенія Кононенко за популярністю ніколи не буде такою, як Анна Гавальда.

"Чому пишуться відверті есеї? – запитує Євгенія Кононенко. – Відповідь найлегше винести за межі раціонального: пишуться – і все. Пишуться, бо полегшують душу. Французька письменниця Анні Ерно, яка пише тільки глибоко особистісні монологічні романи-відвертості, взяла за епіграф до одного зі своїх останніх романів слова Жана Жене: "Ми пишемо про себе, коли нас зрадили всі, коли більш нічого не залишається". Людина, яка не є літератором, в такому стані, бува, веде щоденник. А письменник, бува, напише есей".

І далі:

"У рамках відвертих есеїв дуже легко маніпулювати подіями, переставляти акценти, опускати важливе для цього контексту як несуттєве. Себто, власне, брехати. Створюючи і для сучасників, і для нащадків, якщо таки буде діло до нас, дещо спотворений, але нібито неспростовний власний імідж. У рамках сповіді найнадійніше моделюється невідповідність істині".

Ми й так живемо у світі брехні, спотвореної дійсності. Тож краще писати есеї. Або вести щоденник, якщо ти не літератор…
 
4 листопада 2014 року 
Анатолій ВЛАСЮК

 
(Зі збірки "Оптимізм майбутнього без Бога")
 
Хто хоче придбати мою книгу "Оптимізм майбутнього без Бога", перерахуйте 75 гривень на мою картку № 4731 2191 0651 0542 у Приватбанку.
Це роздуми про літературу, рецензії книг, літературно-критичні статті.
У розділі "Іван Франко" – аналіз деяких творів письменника та статті про його твори, літературну і політичну діяльність.
Розділ "Інтуїція" – статті про мій роман з такою назвою, а також інтерв’ю зі мною, вміщені на літературних порталах.
Ця книга для тих, хто хоче глибше пізнати літературні твори.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Миколай, якого ви не знали
Уже вночі ти будеш копирсатися під подушкою у пошуках подарунків від Миколая. А чи знаєш, як це свято відзначали наші предки? Зможеш похвалитися знанням легенд про Чудотворця? Тобі відома його історія? Ні? Тоді мерщій читати статтю, аби не отримати різки замість солодощів!
Читати більше