Епістолярні колізіі

Все знаходться на своєму місці, хоча й неперманетному, але що може бути сталішим за певну відносність.

Це і не питання, не теза, ані замітка, проста констатація на рівні якоісь константи, зведеноі в шабель окремого рівняння з багатьма невідомими. Відносність є самою абсолютною категорією, адже будь-яка істина зазнає ззнеціненя, яко ідеал профанацій. Світ сам по собі стає інструментом глобалізаційного механізму, тотального, окупаційного; зокрема вчора був день говорення: це чудові дні спілкування з людьми різних рівнів й градацій про високі й невисокі категорії і цьому є плюс, бо є доповнення й кореляти щодо окремого світоглядного портрету речей та предметів.

Звичайно, це добре, розрізняти речі, предмети й речі-предмети, як й літературу від тексту, й текст від сталоі ремарки, ремарку від аксіорими чи бодай медіа-наративу чи метанаративу. Шукати варто й важливо, бо загадкова плинність є такою ж змістовною, як і найвища безгрунтовність чи пустопорожність.

Говорення та про-говорення є формами спустошення, вакуум є насправді відкритим ареалом, бо присутність сутності є доказом неприсутності пустотів. Як відкрита наявність є проявом вищого лінійного наповнення. Говоріння є різним: до себе, до когось, з кимось, для когось, проти, заперечення протилежного й навпаки.

Незнання не позбавляє відповідальності, як і самоі моральності, бо мораль є словом, а за словами криються тисячі змістів й сенсів, головне іх крутити одним кабелем до загального ретранслятора. Це Ознака Мовлення й слова. Бо наслідком є Образ, знову образ як наслідок, відповідь, протидія, імпульс, крик, звук, вібрація, сила, дух, міф, вектор, парабола, сервер, форма, лик, що завгодно, тільки би збити конкретику.

Мовлення як буття, а буття як храм слова, а Слово як Бог. Спочатку було слово й слово було Бог. Мільйони змістів закладені в одне окреме означене слово і є доказом Бога, до того ж саме в цій матричній конструкціі ,за певним алгоритмом, ми вибудовуємо саму сутність життя й його представлення та о-значення. З часом взагалі нічого не залишиться чогось сталого й конкретного, бо змістів більшає щохвилини , а сама диструкція Образу є тотальною. 

Епістолярна диструкція. Як провід справжнього знання щодо предмету означеного. Тільки там є можливість Торкання незамаскованоі Природи сутностей та іі програми й іі ж розкриття-розкручення. Люди, які пишуть щоденники- це здебільшого самітники, котрих не слухали за життя за певних причин: відсутності умов, катастроф, непричинних знаків. 

Слово є Образом. Образ є іконою. Ікона є кінетикою намолення, Намолення є карпускуляція суто Світлового змісту, зміст є суттю буття, а буття є територією Слова й відповідно Бога. 

Біполярного означеного горизонту. Як варіант. Зараз можна ще додати й саму граматику при поєднанні змістовностей матричних сполук окремих слів й поліфонію фонтики, й синтаксис підтекстів; бо без текстів немає підтестів й навпаки, хоча підтекст є трьохзначним й багатовимірним, а вимір є простором й протяжністю тих самих змістів та сутностей знайомих-незнайомих преамбул.

Щоденник є про-говорення в ппра-історією персональних колізій окремих - загальних Історій.. Такі люди самотні, але з ними цікаво жити: обирайте жінок , котрі пишуть щоденники.

Слово є носієм колосальноі енергіі та сили, силу впливів та магнітів змістів. Слово є Війною й кров'ю. 
Слово вбиває, тому мовчання є найвищою формою мовлення. Мовчання в темряві. Де абсолютна тиша є підсиленням Мовчання й породженням мега- символіки та пра-символів. 

Слова символи й знаки. Буття розкодовується читанням символів-знаків: це і є розкриттям буття. Чи Волею до роз-криття буття. А воля - трансцендентально перцепційно-колізійною Фомою самоі Пра-Форми. Читання Форми й проговорення в-себе через монолог. Таємний шоденник. Мовчати із своіми безоднями: іх багато, сотні , тисячі- ми не знаємо нічого про людину. Ані про пам'ять тіла, чи клітинний поліморфоз, чи генетичну морфологему, чи випадкві викиди фатумних програм, чи рівні свідомих вібрацій та під-свідомих неприродніх вітрів та пустель, тунелі карми й логоси ретрансляцій.

Нічого не знаємо й не можемо знати, бо не вивчаємо таємну епістолярну буттєвість.

Бог є.

Бог є Рукописом віковоі невідповідності програмних колізій та непоєднанні ретрансляційних рівнів й горизонтів.

Бог є словом, а слово є забуттям та геометрією етичного ландшафту. Цікавою є позиція Спінози в розшукування суто граматичного Поля, не меньш цікавою є сфера висвітлення природи слів - Знаків Дерріда й невідповідності наративного змістового шаблону при будуванні схем-образів у Лакана. Іронія.
Саміронія.

Гра.

Гра є також формо Буття.

Мільйонна сфера пошуків змістовного підгрунтя та програм оновлення й знищення та заперечення для толератного визнання чи від-окремлення.

Буття як культура. Культура як сфера тотального колоніального служіння невідомому й рабству незнанню.
Вовча приреченість на граматичну самотність й при-сутність пустопорожнього виповнення пере-повнення.

Коротше кажучи, любіть жінок, які пишуть щоденники...