|
7 серпня 2017
Марина Чиянова |
Щоб прокинутись, потрібні дотики
Та відсутність стелі.
Щоб прокинутись, потрібні наміри –
Тверді, як скелі.
Щоб дивитись крізь скельця голоду на золото
І навпаки,
Мені – тут і зараз – потрібні дотики
Твоєї руки.
І потім вона триматиме ватру і ваджру,
Вона триматиме ідеї (подекуди помилкові),
Але мене під час допиту втішатимуть спогади,
Інтонаційно коректні, як наголоси в кожному слові.
І я, керуючись холодом власної свободи,
Втікатиму в світ від цих дотиків,
Бо вони жбурляють мене в люстеркову повінь,
Де линуть цілющі води,
Де не чути гуркоту біди.
Щоб прокинутись у сні про сон,
Мені потрібні дотики,
Гарячіші за сонячний промінь,
Що зазирає в чернетку з усіх вікон.
Мені потрібні, як дилема та аксіома,
Дотики,
Що деавтоматизують існування.
Дотики, які знімають з моїх спраглих вуст
Усі поневіряння.
| 0 | 1851 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
