Відгук на книгу "Експеримент Каменєва". Частина перша: "Демон всередині"

1 грудня 2017
Oxana N
Не будемо ходити довкола, кволячи мозок суміжними фактами, а одразу візьмемося до діла. Це я так себе налаштовую на відвертість, адже говорити прямо про те, на що, за необхідності, дивишся під певним кутом, – складно. Серійні убивці. Їхні жертви. Демон та Людина. От на кого пропонує поглянути автор одного з найзахопливіших, на мою думку, українських романів сучасності – Ілля Лоскучерявий.

Книга зветься досить розлого в ідейно-тематичному плані (Експеримент? Що за експеримент?), незважаючи на достеменну конкретику в назві (автор уже з обкладинки знайомить нас із головним героєм роману – академіком Каменєвим). Тож можна, узявши її до читання, подумати про що завгодно, відпустивши сприйняття. І з вивільненням пірнути у текст, не встигнувши навіть затримати подих, – аж ось уже й видихати немає сенсу – текст поглинув.

Отже, "Експеримент Каменєва". Трилогія. Книга перша: "Демон всередині".


Справді, ніби вчишся дихати по-новому, як при рідинній вентиляції легень. І в тому для читача з перших сторінок роману починається експеримент – перевірка себе на здатність відкрити очі й подивитися на дійсність поза безпечними стінами. І автор без якихось обтяжливих для ока, мозку та шлунку зображально-виражальних маневрів проводить читача в безжалісний світ крові – невиправданої крові жертв, що потрапили не в те місце та не в той час. У світ жорстокості людини над людиною, що при первісному своєму абсолюті знаходить спірні для сприйняття, та все ж існуючі форми. Врешті, вводить у світ переплетення реальностей, їхніх гострих граней, котрі ранять – когось глибоко, когось поверхнево, та ранять усіх, навіть непомітно для них.

Ще один експеримент – перестати оцінювати однобоко те, що має боків більше, ніж можна порахувати.

Це і про ідеї, котрі самі собою виринають, поки пливеш по тексту. Книга не зовсім те, чим здається. А чим здається – не зовсім і сам тямиш. Адже серед героїв Науковець і Демон – як це сприйняти водночас. Убивця та вбивця вбивць – як із цим миритись, дізнавшись. До того ж жанрово книга охоплює далеко не тривіальну детективну площину – занурення тому й глибоке, бо потрапляєш у багатовимірне середовище фантастичного трилеру із запропонованими автором перипетіями, котрі провокують то до роздумів, то до тахікардії.

Це і про героїв: жоден із них, як убивць, так і тих, хто бореться з убивцями, не справляє однозначного враження впродовж усього тексту.

— Згоден, — мовив Психолог, — кожен тримає в запасі своєрідний "простір для маневрів"…

Це і про події: зміни реальностей – часово-просторові подорожі Луки, позачасово-просторові втілення Демона  – активізують сюжет, а з цим вправно підкидають та ловлять увагу читача, поки та готує черговий умовивід.

— Виспався, братику? Ну давай, дорогенький, давай! Годі філонити, пора вишибати мізки.

І якщо вже експериментувати за допомогою художнього слова, то так, аби на виході отримати досвід.

Той, що торкається проблематики: автор далеко заходить за безпредметні стенання на тему маніяків, зайнятих самокопанням чи самовихвалянням. Матеріал для книги збирався з письменницьким запалом на рівні зі скрупульозністю юриста, котрому за фахом не належить вести оповідь без опрацювання фактажу. Тож текст місцями нагадує документальну прозу.

Той, що додає літературі літературної вартості: автор так само далеко заходить за стиль початківця, вражаючи мовними достатком та доцільністю. При цьому будь-які сцени, навіть найкривавіші, читаються легко, на одному подиху (хай його, і не на жарт, переймає від жаху описаного).
 
До речі, книга обґрунтовано має обмеження за віком і за психічною лабільністю, про що автор попереджає. Та складно уявляється, кого б це могло зупинити в наш інформаційно прогресивний час. Адже інтерес до тематики, що досить свіжа в широтах українського "поля для експериментів", є підозри, візьме верх над будь-якими засторогами, якщо такий інтерес хоч раз виринав у свідомості. Ба навіть читачу, котрий поза темою, книга, вочевидь, здатна додати кілька приводів подумати над реальністю, у якій той живе. Це само собою виклик. Адже вписавши не завжди помітну пересічному громадянину буденність у фантастичну канву подій, автор уміло, зі знанням справи, актуалізував зовсім не фантастичну дійсність на сторінках першої з трьох книг про серійних убивць.

Логічно, після прочитання "Демона всередині" мені не дає спокою питання: "Яким буде продовження?" Особисто для мене мінусом постало подібне відчуття неспокою. Проте, якби це питання покинуло мене десь на другий тиждень після закінчення "Експерименту", я, забувши, як учорашній день, і автора, і його книгу, жила би далі ще з однією поличкою серед безпрецедентної кількості прочитаних і переглянутих детективів та трилерів, що припадає пилом у голові. Ба ні. Не відпускає. Що є неодмінним плюсом автору і трохи бентежним знаком для мене: адже дві наступні частини, зізнаюсь, готуюся ловити на злеті.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше