Eka project презентувала відеороботу "Моя Україна"

Після не довгого очікування, українська громада в Італії побачила творіння молодої співачки та бандуристки Катерини, яка виспупає під псевдонімом Eka Project. Реліз пісні музиканти спланували саме до Дня Героїв Небесної Сотні, присвятивши її мужнім воїнам. Як свідчення того, що ті ідеали і моральні цінності, які вони сповідували, продовжують жити в нас - українцях, після їхньої смерті!

Композицію та відеокліп “Моя Україна” вже встигли схарактеризувати, як гімн емігрантів, не тільки тому що в її основу покладена віра в майбутнє країни, надія на краще, але перш за все любов до рідної землі усіх українців, що проживають за кордоном.

Пісня написана Катериною в колаборації з виконавцем та поетом з м. Буча, що під Києвом - Міхою Невідомським.

Міха уже достатньо відомий в музичних колах своєю сильною та одночасно чуттєвою, нестандартною лірикою. Писати вірші почав уже в зрілому віці, після трагічних подій, що сталися у житті.

“Його вірші спонукають замислитись над важливим і поринути у вирій думок. Вони пробивають словами серце, пробуджують почуття та заліковують душевні рани”.

Метою пісні є ідея передати ностальгію за рідною землею, любов до неї, віру в процвітання української нації, як в Україні, так і у всьому світі! Задум відеокліпу полягав у проведені флешмобу українською діаспорою в різних містах Італії. Останні в свою чергу заспівали приспів пісні на фоні характерного для їхнього міста пам'ятника. Приєднались і дітки з українських шкіл. Таким чином автори пісні об'єднали українців, які розкидані по всьому Апеннінському півострові, через музику, любов і віру в краще майбутнє!

Моя Україна - це не окраїна!

“Я народилась в Запоріжжі, - розповідає Ека, - в південно-східній частині України, де більшість людей розмовляє російською мовою. Часто чула такі фрази як “это укрАинское”, а не “украИнское”, що походить від російського “окрАина” - тобто периферія, частина Російської імперії, яка ніколи не визнавала Україну, як окрему незалежну державу зі своєю власною мовою, культурою та традиціями. Тому сьогодні, коли я переосмислила чимало речей, в цій фразі хотіла висловити своєрідний протест та заклик не бути “в головах” чиєюсь частиною”.

Цікавим є те, що до проекту з великим бажанням та ентузіазмом долучились й італійські музиканти! Так, Сімоне Деллісанті доклав чимало зусиль для запису всіх інструментів, зведення та фінальної реалізації пісні, окрім того, що блискуче зіграв свою партію на бас-гітарі. Альфредо Томаселлі записав ритмічну партію перкусій, граючи на джембе, а Марсінйо Перейра додав свого латинського темпераменту, зігравши на барабанах.

Об'єднаймось всі, сестри і брати! Коли ми всі разом, нас не перемогти!

В проекті відеофлешмобу взяли участь українські громади з різних міст Італії: Флоренція, Рим, Неаполь, Піза, Ліворно, Віареджо, Лукка, Прато, Равенна, Феррара, Бергамо і Падуя. Це були культурні асоціації, церковні громади, учні з українських шкіл, фольклорні колективи і прості українці.

Це гімн людей, які живуть далеко від рідної землі, не завжди з власного бажання. Тих, хто плідно працює і мріє повернутись додому; а також тих, хто вирішив жити далеко, але пам'ятає, шанує і пишаються своїм корінням, своєю мовою, старанно зберігає традиції, передаючи їх майбутньому поколінню.

Локації у відео роботі були не випадкові! Ека з музикантами співає на фоні характерних Тоскані краєвидів, біля пам'ятника сучасного скульптора Jean Paul Philippe “Site Transitoire”, розміщеного на перехресті 3 доріг - це вікно, стілець і ліжко. За інтерпретацією співачки це означає, що у кожної людини, нації, країни є вибір “лежати”, “сидіти” чи “рухатись”. Кожен вирішує для себе! Міха, в свою чергу провів зйомки у Києві біля пам'ятника Петру Сагайдачному - символу козацького завзяття й непереможності.