Диктатура "слуг народу" та цензурні закони: невтішні підсумки першого півріччя нової влади

Парламентські вибори в Україні відбулися в липні 2019 року, і саме цей місяць вважається відправним в так званому «оновленні влади». Президент Володимир Зеленський, отримавши підтримку більшості українців і більшу частину місць у Верховній Раді, мав усі можливості вести ту політику, про яку він говорив.

Виборці, які голосували за Зеленського і партію «Слуга народу», переслідували кілька мотивів:

1. Завершення війни на Донбасі;

2. Арешт і посадка всіх державних злочинців режиму Порошенко;

3. Ліквідацію «бандерівщини» в Україні;

4. Пряме управління державою народом;

Словом, програма президентської партії і його самого була «за все хороше проти всього поганого». В обіцянках Зеленського були відображені рішення всіх вимог його виборців. Але, по факту, вийшло інакше. Як саме, розбирався IntoNation.

                                Що пообіцяли народу їх «слуги»?

1. Війна на Донбасі

Війна на Донбасі є болючою темою не тільки для мирних людей в окупації і в прифронтовій зоні, а й для військових з обох сторін. Зрозуміло, ми не беремо до уваги паліїв війни, яким вигідно, щоб вона тривала якомога довше.

Не тільки військова сторона конфлікту, а й моральна мають місце в сучасній Україні. Верстви населення, які не розбираються в ситуації та не бачать повної картини, намагаються оперувати дрібними фактами. Саме тому ми до сих пір і чуємо такі слова як «Даунбасс», «Западенщина», «свої» і «чужі». Дана проблема є складовою ненависті між групами українських громадян за територіальною і національною приналежністю.

Основним завданням команди Зеленського в рамках вирішення даного питання була ліквідація розпалювачів і усунення національного бар'єру між українцями, який був встановлений попереднім режимом Порошенко. Це планувалося забезпечити шляхом знищення головних «спонсорів війни» в особі старої влади і їх радикального воєнізованого крила - націоналістів.

Як ми спостерігаємо, завдання виконано не було. Новий уряд продемонстрував народу жалюгідні спроби розведення військ, яке зривалося через агресивні меншини, які мають, так виходить, дуже сильний вплив на президента і «зелену команду». Плюс, постійні агресивні заклики на адресу Росії, відсутність спроб відновити діалог і виконувати мінські домовленості підливають пальне для вогню конфлікту. Формула проста: без діалогу не буде припинення війни, без припинення війни не буде Донбасу в складі України. Тупикова ситуація.

Єдиним просвітом в царстві темряви виявилися перші за три роки нормандські переговори, що відбулися 9 грудня. На них була покладена серйозна надія, оскільки передбачався серйозний і продуктивний діалог на тему реінтеграції непідконтрольних регіонів Донбасу.

Проте, домовилися лише про декілька пунктів:

- Україна і РФ домовилися провести новий обмін полоненими в форматі «всіх на всіх» до 31 грудня;

- Повне перемир'я на всіх ділянках; крім того додані три нові пункти розведення, яке відбудеться в березні;

- Відкриття нових пунктів пропуску на Донбасі;

- Розширення мандата ОБСЄ;

По суті, дана зустріч не стала настільки плідної, обговорювалися лише своєрідні плацдарми для можливих переговорів по майбутній реінтеграції. Тобто ні про що. Більш того, новообраний глава ЦВК України заявив, що ніяких виборів на Донбасі взагалі найближчим часом не буде, бо не існує ніяких законодавчих норм. Та й заяву глави МЗС Вадима Пристайко з приводу того, щоб «відгородитися від ЛДНР», оптимізму не вселяє.

2. Пряма демократія

Основною ідеологією провладної партії «Слуга народу» була пряма демократія і либертаріанство. Відзначимо, що дані напрями є складовими ідеології анархізму, де народ бере участь в управлінні державою самостійно, не використовуючи для цього обраних чиновників і депутатів.

Як відомо, для такого ноу-хау в Україні та оновлення держави, «слуги» запропонували впровадження так званої діджиталізаціі. Зокрема, планувалося створення «держави в смартфоні», користуючись яким, громадяни змогли б впливати на державні процеси не побічно, а безпосередньо.

На жаль, те, що спостерігає Україна сьогодні - перетворення країни в поліцейську диктатуру, де все вирішують можновладці, інакомислення і свобода слова перетворюються в злочин, а ЗМІ, викриті в критиці влади і публікаціях незручної інформації, будуть жорстоко каратися. Для цього є офіційне юридичне обгрунтування - закон про дезінформацію, запропонований українським Мінкультом.

Таким чином, заявлені «слугами народу» свобода і гласність не настали. Навпаки, нова влада свідомо прагне придушити будь-яку небажану інформацію, здатну їй зашкодити. До слова, одна з членів «Слуги народу» раніше вже пропонувала «трохи приглушити свободу слова в Україні».

На поточний момент можна зробити лише один висновок - Україна перетворилася на поліцейську державу, де влада показує, що все прекрасно. Нагадує розповідь Оруела «1984»...

3. Посадки

«Весна прийде - саджати будемо». Думаю, кожен чув дане гасло хоча б раз. Офіційно ця фраза була гаслом очікуваної радикальної політики нової влади по відношенню до головних «спонсорів війни» і державних злочинців, включаючи ряд радикальних організацій. На яскравих стадіонних дебатах, що проходили перед другим туром президентських виборів, Зеленський заявив Порошенко, що стане його «вироком». Як виявилося, вироком навпаки став Порошенко для Зеленського. Вірніше, не сам екс-президент, а той факт, що він до сих пір на волі. До незадоволення виборців Зе-команди.

Зрозуміло, ряд обіцянок президент Володимир Зеленський все ж таки виконав. Зокрема, до них відносяться:

- Продовження закону про особливий статус Донбасу на рік;

- Ініціювання розслідувань правоохоронних органів щодо дій представників попередньої влади.

- Залучення нових інвестицій в розвиток інфраструктури Донбасу.

- Підготовка правової бази для приватизації понад 500 держпідприємств.

- Звільнення глав ОДА, якщо вони не будуть виконувати рішення нарад з Президентом.

- Внесення законопроекту про надання етнічним українцям «часткового громадянства України».

- Відкриті списки на виборах.

- Створення програми, яка дозволить користуватися електронними посвідченнями водія та техпаспортом.

                       Що отримав народ замість обіцяної свободи?

1. Збільшення розгулу радикалів і повторювані напади на представників «неправильних» ЗМІ;

2. Закон про дезінформацію, який можна прирівняти до закону про цензуру;

3. Спроби розпродати землю, позбавивши середнього українця джерела доходів;

4. Боротьбу з інакомисленням, тобто продовження риторики Порошенко - «хто проти мене, той проти України».

5. Ментовське свавілля, кероване міністром внутрішніх справ часів Порошенко Арсеном Аваковим, якого повинні були змістити ще в грудні.

6. Героїзацію вбивць і приховування вбивств, скоєних «волонтерами» і «активістами»;

                                          Підсумок

За перше півріччя свого правління нова влада показала себе з іншої сторони. Нездатність і небажання ліквідувати загрозу радикалізму, зупинити війну на Донбасі і притягнути до кримінальної відповідальності колишнє керівництво країни - це банальна зрада виборців, які віддали голос за «країну змін». Такий курс Зе-команди явно не знаходить відгуку у їх прихильників.

Автор - Владислав Юнонський