Дві притчі про важливе (записано Ольгою Шарко)

Вітання усім. Цього разу пропоную дві притчі, які я збирала в межах фольклорної практики на першому курсі.  Носії чесно зазначили, що оповідки не побутують у їхній місцевості, а прочитані десь колись у якихось книжках. Тим не менше, цей фольклор заслуговує на увагу. 

Про батьків заповіт

Вмираючи, батько сказав сину: 
- Оце, сину, я вмираю. Якщо хочеш, щоб зберегти це добро, що я тобі покидаю, й до того ще й придбати, то роби в полі так, щоб нікому не казав першим «Здрастуй!». Їж хліб із медом, а у свято одягай чоботи.
Сказав це батько й помер.
Син так і робив: ні з ким не вітався, їв хліб із медом, а на свято одівав нові чоботи. А ті, що були на ногах, закидав на горище.
Минув деякий час, і син дожився до того, що в нього нічого не стало: ні меду, ні хліба, ні чобіт. «Ні, не гаразд», - міркує син. – «Це батько навчив мене на лихо. Треба робити інакше». Почав він раніше всіх людей їздити в степ. Ото робить коло шляху, а люди йдуть і до нього всі здороваються. Цілий день працює, стомиться, сяде їсти хліб із водою – він йому здається солодким, як із меду. А в неділю дістане з горища чоботи, почистить їх – і вони як нові. 
Через таку працю почало господарство його прибувати. І тоді тільки син зрозумів батьківський заповіт, що треба раніше всіх бувати в полі, щоб люди до тебе вітались, а не він до них. Працював до втоми, щоб як сяде їсти хліб, був смачний як із медом. І щоб гарно ходити на свято, то треба чоботи, хоч і старі, але чистити, щоб вони були так, як завжди, нові. Отакий батьківський заповіт для сина.

 

Про повагу до батьків


Колись, це дуже давно було, та вбивали батьків за те, що вони старі й не могли працювати. Ото одному синові стало жаль батька,  й він сховав його в погріб. А людям сказав, що він батька вбив. Допитуватись люди не стали, тим і скінчилось.
Тим часом настав голод. Які тільки де злидні не були, все попроїдали. Та син й останнім ділився з батьком. От уже й весна надворі, пора б орать та сіять, так ніде взять, щоб посіять. Нема ніде ні зернинки, ні соломинки.  Прийшов раз той син до батька в погріб за порадою. 
- Тату, що робить? Сіять нічого.
- Піди, сину, - каже батько, - та розбери всю оселю, яка є. Вивези ту солому на зоране поле, розтруси, трошки землею прикрий. Підуть дощі – може ж таки, коли молотили, якась зернина й залишилась. Тепер зерно, дасть Бог, і зійде.
Син так і зробив. Порозбирав оселі, солому вивіз на поле, земелькою її притрусив. І що ж? Зазеленіло  поле.  От і питають у розумного батька сина де він насіння взяв. А він їм відповідає: 
- Ви своїх батьків повбивали,  а я свого в погребі сховав. Лихо скрутило – та й у пригоді став. То він мене навчив що робить.  
Розказав сам, як усе було. З цієї пори люди стали батьків поважать. І вбивати їх перестали, бо побачили, що без батьків гірш на світі жити.

А  які притчі відомі вам? Діліться, будь ласка, своїми перлами мудрості в коментарях. 

Джерело: 
https://mala.storinka.org/%D0%B4%D0%B2%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%87%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B5-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%BE%D1%8E-%D1%88%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE.html

Обкладинка: pinterest.com

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Всесвітній конкурс дотепних фото дикої фауни визначив фіналістів 2019 року: підбірка
Місія фотоконкурсу Comedy Wildlife Photography Awards полягає в тому, щоб сприяти збереженню дикої природи за допомогою гумористичних, безтурботних образів і позитивних послань.
Читати більше