ДУША МОЯ СОНЦЯ НАМРІЯЛА, ДОБРИДЕНЬ Я СВІТУ СКАЗАЛА…*

Оксана Свіжак, уродженка міста Луцьк, опісля закінчення восьмого класу звичайної школи  потрапила в дев’ятий дуже незвичайної, а саме,  ДХСШ імені Т. Г. Шевченка. Від часу тієї знакової події і до сьогодні долею їй судилося, - спочатку навчатися, відтак жити і творити в столичному місті.

          Педагоги – наставники завжди відігравали велику роль у становленні майбутніх митців. В паралельній групі того класу художньої школи  де навчалася Оксана, викладав живопис Олег Олександрович Животков – видатний педагог і винятковий художник. Він ділився з майбутніми митцями знаннями, спостереженнями, приносив і показував велику кількість художніх альбомів, і не шкодував часу на розповіді про малярство. Любив повторювати: «Ви дивитесь, а не бачите. Треба вчитись бачити…».

Вже у бутність студентську, на другому курсі академії (НАОМА) з посеред викладачів згадує  В. Г. Виродову – Готьє та О. П. Шеремета (1950 – 2007). Мисткиня розповідає: «Це був прекрасний тандем викладачів. А на третьому курсі я вибрала майстерню станкового живопису професора В. І. Гуріна. Він вражав жагою до життя і живопису. В малярстві любив нерв, силу кольору і енергію мазка…».

               До 1917-го року українські художники вищу освіту змушені були здобувати за кордоном. Навчаючись у країнах Европи, згодом стали сповідувати різні течії західноєвропейського мистецтва і їх синтез. Це і О. Мурашко, М. Бурачек, О. Новаківський, А. Ерделі, ін. За змістом у їхніх роботах домінувала українська тематика, національна своєрідність живописної мови. До прикладу, у творчості І. Труша  прийоми імпресіонізму перехрещувалися з традиціями галицького живопису.

Неоімпресіоністичний в своїй основі живопис Оксани Свіжак  навряд чи має прямі ознаки однієї з крайових шкіл, але ця заувага аж ніяк не є недоліком творчості. Зате вбачається певний перегук крізь простір і час з роботами М. Бурачека. Картинам відомого живописця притаманні: прозорість, світлоносність, активна настанова до творчої праці. Картини  художниці  наповнені аналогічними якостями. В окремих роботах спостерігається експресія характерна  О. Новаківському, але пом’якшена.  Є певні прикмети у письмі Оксани Свіжак і від манери В. Гуріна і О. Животкова, але творчо переосмислені.

            Імпресіоністи прагнули вхопити коротку мить і передати враження полотну. Постімпресіоністи намагалися відображати тривалі стани життя. Колір, лінії, форми, - то засоби для підкреслення індивідуальності митця, його думок. Вони повернули малярству деякі ознаки, що нехтувалися імпресіоністами, конкретніше – зміст і поновлення зв’язків з традиціями.

Сама художниця мовить наступне: «Мої картини завжди про взаємодію людини з довкіллям, про власний емоційний досвід, незалежно, чи це пейзаж чи фігуратив. Значну частку становлять картини написані на пленерах. Пленер дає мені натхнення, там знаходжу нові сюжети і враження. Експериментую з технікою: олійний живопис, левкас, тощо; почерком, прийомами. Буває хочеться писати тонким шаром фарб, зробити картину прозорою і ніжною, іншим разом – накласти пастозних шарів, щоб була фактура, об’єм, передача емоцій…».

. Життя не буває без змін… Трапляється , бачення пані Оксаною звичних речей трансформується, вона проникливо, малярськими засобами надає їм іншого, несподіваного  змісту. Кожна подія, що відбувається у її житті, так чи інакше закарбовується на полотні.

                Її твори позначені Справжністю і Первозданністю. Міські пейзажі наповнені любов’ю до зображеного. Внутрішнє просвітлення і світло довкруж… Мислитель Р. Генон зауважував, що філософія, то підготовча стадія, шлях до осягнення мудрості, або ступінь, що відповідає її нижчому рівню. Проблему викривлення правильного розуміння вбачав у: «… мудрість витіснялася «філософією», що вело до забуття істинної природи її первозданного сенсу. Так і з’явилася так звана «профанна» філософія, удавана людська мудрість абсолютно раціонального порядку, котра витіснила істинну, традиційну, надраціональну та «нелюдську» мудрість». (1).

Малярство Оксани Свіжак сповнене емоціями. Багато дослідників української духовості відзначали – українцям властива емоційна вдача. Емоції відіграють велику роль в житті народу, буває домінують над інтелектом і волею. Емоції – переживання людиною свого ставлення до дійсності. У психології застосовують термін «почуття», який є синонімічним до емоцій. Є їх різні види, прояви, механізми виникнення, бувають негативні і позитивні емоції. Професор Є. Онацький наголошував: «Емоційність – великий дар Божий, бо вона лежить в основі кожного мистецтва, кожної творчости, але в наших невмілих руках цей Божий дар перетворився в Божу кару. Від нас залежить повернути їй первісне, творче, а не руйнівне значення». (2).

           Кожна глибока емоція – то бажання. Мистецьку творчість можна розглядати, - і як наслідок емоційного тиску, від якого творець повинен звільнитися.

Ми самі  є творцями хвилювань і емоцій, ми і є та річка – джерело емоцій… Перебуваючи у робітні Оксани Свіжак зауважив, є чимале число картин - де змальована Вода. «Енергія води» і «Подих Карпат» - краєвиди Срібної Землі (Закарпаття). Стрімкий біг річки, обабіч якої будиночки, а поза тим – гори, величні і вічні. Річка мчить, а довкола тиша і спокій, та тремтить повітря, бо чисте…Незамулений, свіжий погляд на єдині у своїй неповторності закутки Карпатії, відчуття духу місцевості. 

…………..«Ритми Дніпра», -  величне, панорамне зображення Великої ріки, де катери і човни снують, за річкою будівлі Вічного міста, Києва.. «Далекий вогник», картина згідно вчення Дао є взірцем класики непорочності, одного з найбільш глибоких розумінь сутності природи.  Ошо так трактував: «Я називаю це розумінням, а не доктриною, філософією, релігією, тому що воно не має стосунку до інтелекту, воно екзистенційне. Людина, яка говорить в ньому, не говорить від розуму. Вона говорить і не від себе, вона просто порожній провідник того, що саме суще захоче сказати з її допомогою». (3)

……………..Жінка подібна на Воду. Водний шлях, то сила жіночого начала. Енергія жінки це та енергія, що пливе на хвилях, жінка пливе разом з життям…

Художниця щороку приймає участь у 3 – 4 пленерах в Україні, і в стількох же за кордоном. Швейцарія, Італія,Франція, Сербія, Польща, Словаччина, Чехія, Чорногорія, Литва, - ці країни вона пізнавала крізь призму пленеру. Перебуваючи у Швянтої (Литва) мисткиня писала на березі моря. Гуляв вітер, завдяки йому усе полотно вкрилося тонким шаром білого піску, це дало неймовірний фресковий ефект оксамитності полотна. Повернувшись додому  створила серію картин, домішуючи у олійні фарби пісок, досягала таким способом необхідної фактури. Цього року прийняла участь у пленері «Хортиця крізь віки», який став вже традиційним на теренах Запорізької області.

               Увесь творчий доробок Оксани Свіжак наповнений радістю неповторного перебування людини на Землі, позитивними сенсами, змістовно її малярство відповідає поетичним словам Павла Тичини:

«Блакить мою душу обвіяла,

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав –

Добридень я світу сказав!...». (4).

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).

Примітки.

1.Рене Генон. Криза сучасного світу /пер. з французької Іван Калюга, під наук. ред. Ю. Завгороднього/. – Київ. Пломінь, видавець Анна Клокун, 2020, с.34 – 35.

2. Українська душа. Проф. Є. Онацький Українська емоційність. Київ. МП «Фенікс» 1992, с.38.

3. ОШО ДАО история и учения. М. АСТ*Астрель,2005, с.122.

4.Анна Біла. Символізм. Наукове видання. – Київ Темпора, 2010, с.172.

*Цей текст (дещо змінений) опублікований у часописі «ОБРАЗ М» («Образотворче мистецтво») №1/2021р.

Обкладинка тексту - світлина Оксани Свіжак.

На фото - картини Оксани Свіжак:

1. "Далекий вогник"

2. "Подих Карпат"

3. "В тіні Золотих Воріт"

4. "Ритми Дніпра"

5. "Прогулянка вечірнім Каунасом"

6. "Сонячні бліки на моєму обличчі"

7. "Двоє та модернізм"

8. Логотип (емблема) ЛЕЛЕГ - 4.