Дружба сильніша за кохання

Михайло Коцюбинський. Під мінаретами.
 
Одвічна тема батьків і дітей подана крізь призму особливого зору письменника. Молодість шукає свій шлях у житті. Дорослі не розуміють цього прагнення. Звідси й конфлікти у суспільстві. А якщо на це накладена ще релігія, можуть відбутися й трагічні події.

Мулла Смаїл прогнав єдиного сина Рустема. "Батько не міг врешті стерпіти, що син бунтує народ проти духовенства, пише книжки, в яких ні слова нема про Бога, сміється з давніх звичаїв, і навіть із Корану. А що найгірше – найнявсь у кав’ярню до ефенді Мухтара, який з муллою у сварі, і з сьогоднішнього ранку подає гостям каву".

"Рустем був трохи блідий, хоч удавав веселого. Служив він гостям не дуже зручно. Проте всі його кликали, кожен намагавсь, щоб він подав каву.

– Рустеме! Нам кави!..
– Ха-ха!.. Рустем, неси до нас!.. То ми тобі служили, тепер послужи нам.
– Ми всі служимо один одному, – осміхався Рустем".

Хлопця кохає Мір’єм. Через свою подругу Айше вона передає йому любовні записки. Її батьки й слухати не хочуть про захоплення доньки Рустемом. Дівчина змушена підпільно спілкуватися з ним. Мама б’є її, коли дізнається, що Мір’єм листується з Рустемом.

Друг Рустема Бекір намагається у всьому його підтримувати, хоча це теж непросто зробити. Хлопець цінує кохання і дружбу, але принципи для нього все ж є важливішими. Не завжди кохана і друг його розуміють.

Бекір під впливом Рустема теж наважується вступати в суперечку зі старшими. Але він здивований, коли поважні люди неправильно трактують Коран. Зокрема, коли мова йде про освіту жінок, Бекір нагадує їм, що там сказано: "Я навчу жінку писати, а вона мене зрадить…". У кінцевому результаті виходить, що він ще консервативніший, ніж старійшини, але вони злі на нього, бо Бекір краще за них знає Коран.

Молодь ставить спектакль. Трактування подій не сподобалось старшим.

"Зате молодь була цілком захоплена, зворушена. Збиралась гурточками і сперечалась. Старі й правовірні кидали на неї недобрим оком.

Молодих особисто вразило те, що сказав Рустем по спектаклі. В своїй промові Рустем вияснив становище мусульман, занедбаність їх та темноту й закликав до освіти, до європейської культури. Щось нове, нечуване, про що тільки догадувались та нишком мріяли, було сказано прилюдно, палко, з вірою – і викликало справжній вибух. На другий день Рустем не мав відбою від нових знайомих, що стискали йому руку, тріпали по плечах, хвалили та прохали книжок".

Рустем має великий вплив на Мір’єм.

"Мір’єм дивувалась. Ніколи перше, поки не знала Рустема, ся маленька хатинка не була для неї тісною. Їй було добре й просторо, як у гнізді, тепло у сих мурах, у тісному подвір’ї. Там днями цілими стояв холодок, дивилось синє небо крізь виноградне листя й дзюрчала вода фонтана. Вона могла від рана до вечора поратись біля квіток, що розкішно кущились поміж камінням, і зовсім не почувала туги за світом, за невідомим життям, що кликало її тепер із-поза сих білих високих стін. Коли б мати дізналась, що з нею робиться нині, то, певно, сказала б, що то лихий дух – джін – ввійшов у неї, бо перестала вплітати в коси святі амулети. Перше, у ті недавні часи, вона була щаслива. Любила свої кросна, з-під яких снувались довгі рушники з чудними візерунками, втішалась тихим теплим гніздом, висланим килимками та старими гризетами, обкладеним подушками по турецьких канапах, любила веселих подруг, коли вони збиралися на лафу та щебетали, мов горобці коло зерен. Усе се минулось. Кросна стояли сиріткою, хата здавалась темницею, а веселі подруги – пустими й темними. Своїми розмовами та книжками Рустем вкинув у душу її нове зерно, що зросло там, як дерево, зацвіло тугою, вродило думи й нові бажання. Їй усе хотілось знати. Знати, як живуть люди, що вони думають, чого хотять, які краї на світі, дерева, звірі, як місяць ходить навкруг землі. Ніхто їй сього не міг сказати, тільки Рустем. Він тільки один був такий, що міг здійняти із вікон грати, розвалити мури та вивести її з них у ширший світ. Вона тяглася до нього, як квітка до сонця. І ось тепер її мучили думки, що з ним, яка нова пригода трапилась йому, що навіть батько, мовчазний завжди, клене його ім’я та ходить як ніч".

Мір’єм, однак, не погоджується з Рустемом, коли той, на її думку, не дотримується Корану. А ще люди перекрутять його слова. Тому й не дивно, що кажуть, ніби Рустема не гріх і вбити, бо він став невірним.

"Рустем був щасливий. Мір’єм написала, що готова піти з ним хоч на край світу. От коли б тільки дістати мектеб – і він її вирве із пекла. Вони будуть щасливі. Він перестане служити сим товстопиким хаджам, що сидять на канапах важкі й непорушимі, немов мішки з мукою. Він буде робити любиме діло – готувати нове покоління до нового життя".

Але мріям Рустема не суджено було збутись. Його не допускають до вчительства, вважаючи, що юнак нестиме молоді шкідливі мрії. Господар кав’ярні під впливом чуток про Рустема виганяє хлопця з роботи.
Мір’єм пише йому листа. Вона каже, щоби Рустем покаявся перед батьком за свої погляди, виблагав у нього дозвіл побратися з нею – тоді й її тато пристане на це. В іншому випадку нехай не пише їй, не шукає з нею зустрічі.

"Перше, що почув Рустем, скінчивши листа, був гнів. Шалений, непереможний і дикий.
Так ось яке те кохання?
Так ось що виросло з зерна, що він посіяв у чисту душу!
А значить, пута темноти сильніші від світла?.. Бур’яни швидше ростуть, аніж колос?
Кров бухала в голову, і гнів розривав йому серце.
Вона!.. Вона теж хоче, щоб він у поросі скрухи схилив своє чоло під ноги! Щоб зрадив усе найдорожче, що виносив у серці? Все найясніше – волю, надії і міць перемоги?
Й за те він дістане добру хазяйку і покірливу жінку?
Так ось же!
Роздер сірий папірчик на дрібні шматочки і кинув додолу. Мов дер своє серце.
Впали шматочки на поміст, тихо, поволі, мов перший сніг".

Трохи пізніше схаменувся, намагаючись склеїти розірваного листа. Написав їй, благав зустрічі.

"Тут гинуло в нього не лиш кохання, а грунт під ногами… тут гасло світло, яке так трудно було добути…".

Проте Мір’єм не прийняла листа від нього, не захотіла зустрітись.

Рустем вирішує виїхати зі свого села. Мабуть, зробив би це, якби не знав, що заради нього Бекір теж позбувся роботи, сказавши господарю, що думає так само, як Рустем. Заради друзів варто залишатись і робити свою справу.
 
Анатолій ВЛАСЮК
28 квітня 2017 року