Драма звичайної людини

Що робити, коли болить душа?

Пам'ятаєте персонажів мультфільму "Троє з Простоквашино"? Матроскіну добре: у нього Корівка є, пічка, господарство. Він наповнений побутом, в якому себе успішно реалізує. А у Шарика в душі спокою немає. Вдома не сидиться. Полювання йому потрібне, кеди красиві - взимку. Шукає себе.

У цього явища є різні назви - криза середнього віку, втрата сенсу життя, що супроводжується тривогою перед майбутнім і виною за втрачений час.

І ось на терапію приходять люди, у яких болить душа від їхніх соціальних ролей.
 

Симптоми душевного болю

Вперся (лась) у свою кар'єрну "стелю" 

У 80-і, 90-і роки людина отримала професію - інженер-будівельник. Отримала диплом. Працює у великій організації. Зарплата хороша, але вистачає її на поїсти, розважитися, одягнутися. Квартиру не купиш, будинок не побудуєш. А час іде. Сім'ю заводити страшно. Жити з батьками, тулитися, крики, сварки і т.д. Шансів стати керівником немає. Вкрасти ніде. А хочеться красивого життя.

Страх

Приїхала до столиці, закінчила ВНЗ. Пішла працювати секретарем, потім бухгалтером. І так працюю п'ятнадцять років. Квартиру знімаю. Можливо, скоро залишуся без роботи. Заощаджень мало. Що робити? Я - хороший співробітник, все роблю якісно, ​​добре. Чоловік - водій. Ставати головним бухгалтером не хочеться. Керувати не моє. І відповідальності боюся.

Хочу грошей

Хочу грошей, але не можу, не знаю, як їх багато заробити. Очевидно, хочеться кращого життя - подорожувати, модно одягатися, цікавитись мистецтвом, їхати в Париж, а не в Кацапетівку на відпочинок. Дай інструмент, навчи, покажи, розкажи. Що мені робити?

Рутина

День за днем ​​- одне і те ж. Люди навколо. Робота. Цифри. Дебет, кредит. Сорок різних фінансових звітів - мінімум творчості. Напам'ять знаю, у кого які "блохи". Хто що пришле, з якою помилкою. День за днем. А навіщо я тут? На цій планеті? Люблю чоловіка і сина. Але навіщо я своє життя проводжу в звітах? Я порахувала - за десять років я провела 20 000 годин на роботі, пишучи звіти. Навіщо?

Чужий план

Зустріч випускників школи. Десять років я на них не ходила і тут прийшла. Іван, о боже мій! Лисий. Худий, як тріска. Цей хлопчик з величезним бутербродом, повний і кучерявий. Зате на Мерседесі приїхав. Приніс дорогого алкоголю. Красиво одягнений. Танці. Підійшов впевнено і покликав на танець. Я трохи розповніла після народження двох своїх малюків і сукня у мене не дуже. Пристойна, але не нова і не така класна як у Таньки. Ну з нею все зрозуміло - батьки підприємці, а тепер і зовсім багатії. Потанцювали й Іван запитує - ким ти працюєш, що робиш в житті? А мені соромно зізнатися, що я домогосподарка і вже давно присвячую себе тільки дітям. Чоловік теж зірок з неба не хапає - живу звичайним життям.

Так стало соромно, що вибачилася, сказала, що погано себе почуваю, встала і пішла. Ревіла всю дорогу. Думала, я ж таки відмінницею була. Школа, інститут - з відзнакою. Але заміж вискочила, потім діти і так сиджу вдома. А могла би стати кращою вчителькою. Але платять там копійки. Чоловік сказав, що дешевше вдома сидіти, я погодилася. А зараз думаю - даремно.

Будь успішним

Жив я зі своєю коханою три роки разом. Вона мене пиляла - мало грошей. Навчалася заочно. Грошей багато я не заробляв, вона взяла і пішла від мене до однокурсника. А я відчуваю себе недолюдиною. Чому я начитаний, освічений, інтелігентний, чесний - не потрібен їй. А взагалі, якщо у мене буде рівно стільки грошей, скільки зараз, і надалі - чи буду я комусь потрібен?

Атрофовані бажання і цілі

Я не знаю, хто я. Чого хочу. Куди йду. Навіщо живу. Я роблю все, що потрібно від мене день у день для нормального функціонування в рамках соціуму. Але навіщо, не знаю. Думав про те, щоб виїхати на Балі й жити там. Квартиру здавати або продати і жити біля океану. Медитації і йога. Алкоголь, секс, наркотики. Блаженне забуття. Тоді та порожнеча і безглуздість, посередність, яка мене оточує, розтане в наркотичному угарі волі.

За законами друкованого жанру - психолог починає радити. Роби раз, два, три - і буде тобі щастя. На жаль, універсальні поради схожі на ритуали для зняття порчі, хоча в останніх більше шансів бути ефективними.

Але давайте подумаємо разом, що є у цих історій спільного, і про що варто задуматися, тим, хто розгледів у них себе.
 

Перша особливість, відсутність перспективи. Немає картинки майбутнього.

Чому немає картинки? Страх, який блокує фантазію, відсутність досвіду. Людина сама себе позбавляє права вибору і ще більш очевидного права бути собою. Причому бути собою такою, якою вона є.

Друга. Безглуздість.

У цій темі дві грані. Перша, власне, - відсутність сенсу нашого перебування на планеті, відбитого на лобі у новонародженого і вже дорослого індивіда. Друга - набратися хоробрості та самотужки знайти екзистенційніий сенс перебування тут.

Третє. Грошей немає.

На жаль, в мене друкарського верстата немає. Навчити більше заробляти можу, але це вже не терапія, а щось інше. Можемо розглянути з клієнтом, яку роль відіграють гроші в його житті. Чи грають гроші роль у його житті? Можлива така ситуація, що мені та клієнтові доведеться зіткнутися зі своєю безпорадністю щодо залучення грошей. Тут настає така точка, де фантазії можуть розбиватися об реальність.

На завершення

Казка-фільм "Форрест Гамп" показує, як розумово відстала людина стає мільйонером. Його спосіб переживання та проживання у світі дозволив йому задовольнятися тим, що є, і бути собою. Здається, що у нього атрофований страх. Він ні за що не чіплявся і йому нічого було втрачати. Саме так йому вдавалось здобувати - заняття, друзів, любов.

Коли клієнти на терапії просять мене вирішити драму їхнього існування, все, що я можу зробити в більшості випадків, це бути поруч. Можу допомогти побачити не тільки драму, а ще й водевіль, фарс, комедію. Пошукати енергію в простих радощах життя. І те, що дійсно сумно для мене, книгу з рецептами щастя після закінчення навчання мені не видали. Кожному доведеться старатись самотужки. Не раз і не два, а все життя.

(via)