Дотик до абстрактного мистецтва

Якось ввечері чоловік зайшов додому зі словами: "Я тут тобі щось приніс". Я ж була не у гуморі, буркнула щось на кшталт: що, на вулиці знайшов?

- Та,ні. - На повному серйозі сказав чоловік, - зустрів знайомого, який не знав, що з тим робити, от я й забрав для тебе. Знаю, що любиш такі речі.

Ну, далі гніватись було неможливо, я пішла розпаковувати подароване. Від пакунка пахло старовиною, трохи фарбою, трохи часовою затхлістю. Я зірвала папір і перед моїми очима вигулькнула веселкова абстракція. Видовище було несподіване, але таке динамічне і по-дружньому звабливе, наче перед тобою танцює тисяча різнобарвних, багатообіцяючих вогників. Я довго милувалася полотном, аж захотілося дізнатися про нього трохи більше. При детальнішому огляді побачила зі зворотного боку печатку і засвідчення оригінальності, а у нижньому кутку картини чіткий підпис – Sonia Delaunay.

Мені ще ніколи не доводилося тримати у руках шматок вічності. Розуміла, що то не шедевр, але все ж щось варте уваги. А начиталася ж колись, як у Радянському Союзі у глухих селах у курниках вікна закладали світовими шедеврами, тож фантазія розгулялася не на жарт. Під час вечері влаштувала допит чоловікові.

Виявилося, знайомий працював на об'єкті. Терміново потрібно було відремонтувати старе житло, а все, що там було, господарі сказали викинути чи ж забрати собі, якщо знадобиться (напевно, якісь далекі родичі отримали у спадок). Не знаю, які скарби були у тій квартирі, я побачила лише картину, яка спонукала мене познайомитися з авторкою. І от голубе мерехтіння комп'ютера, пошукова система, вводжу ім'я і що я бачу? Соня Делоне, французька художниця-абстракціоністка єврейського походження, народжена у Полтавській губернії! Згодом я знайшла інше джерело, яке стверджувало, що народилася вона в Одесі. Хоч це й не робить її українкою, відкривати такі факти однозначно приємно. А ще як особистість непересічна, то є навіть бажання поділитися з вами.

Соня була художницею (малювала на полотні, на тканині. Її абстрактні мотиви у дусі сюрреалізму мали шалений успіх), дизайнеркою (робила костюми для балету Сергія Дягілева), навіть тюнінгувала автомобілі. Вона захопилася створенням малюнків на тканині, вишивкою і оформленням інтер'єрів. Навіть ковдрочку для свого новонародженого сина перетворила на арт-об'єкт, створивши його в стилі печворк (зберігається в Музеї сучасного мистецтва в Парижі), який вона потім взяла на озброєння, використовуючи в дизайні екстравагантних суконь. Разом зі своїм чоловіком брала участь в оформленні Паризької Всесвітньої виставки 1937 року, для якої створила панно величиною 235 кв. м. Її робота була відзначена золотою медаллю. Вона писала спогади про своїх друзів - Г. Аполлінера, П. Пікассо, Ф. Леже, Ж. Брака, А. Екстер, В. Кандинського, А. Архипенка. Соня Делоне - перша художниця, що мала персональну виставку в Луврі (1964) ще прижиттєво, а в 1975 році була нагороджена Орденом Почесного легіону.

Отже, після всієї знайденої інформації, я ще раз оглянула картину і зрозуміла, що штамп про оригінальність та власний підпис ставив син знаменитої художниці Шарль. Чи це була їхня квартира, чи просто когось з їх шанувальників, я вже не дізнаюся. Але серед зливи знайдених фактів побачила, що картина з тієї ж серії була продана на аукціоні за 2000 євро. У нас є хороший знайомий, що має хорошого знайомого антиквара (отак закручено:), ми звернулися до нього. Дядечко старанно оглянув полотно і запропонував нам… 100євро, а далі, за умови, що знайде покупця, половину від вторгованої суми!). Ми віддали йому картину задарма. Чому віднесла до антикварної крамниці? Бо з музейними працівниками, на жаль не знайома. А ще з часів мого захоплення Ремарком, вважаю, що картинам місце у музеї, де за ними належно доглядатимуть.

Це все сталося кілька років тому. Я навіть встигла добряче призабути ім'я художниці. Але позавчора їхала з дітьми автобусом і побачила зупинку Sonia Delaunay, а сьогодні натрапила на вивіску про експозицію її робіт. От тепер знаю, чим займуся на вихідних. А ще розшукала адресу, де проживала Соня та тримала ательє до 1935 року. Тому, якщо будете колись у Парижі, то я вам обов'язково покажу це місце.