"Донька України": поезія

Донька України


Коли конвалії розквітне цвіт,
Я завжди згадую про неї,
Її вірші відомі на весь світ,
Вона неначе німфа Галатея.

Тяжка хвороба та нелегка доля,
Не вбили геніального митця,
Твої безсмертні посмішка та воля,
Нескореної жінки та борця.

Ще змолоду наділа чорне вбрання,
Сердешний був раз у житті,
І до останнього дихання,
Сльозу пускала в тишині.

Твоє ім`я залишиться навіки,
І в кожнім серці є частина,
На пам`ятниках не засохнуть квіти,
Незламна донька України!


(А. Гришакін)

Зображення - volynonline.com

[adSlot9]

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше