Доля ракетного комплексу «Сапсан»

Удари по військовому аеродрому «Саки» (у Новофедорівці) завдали не американські ракети ATACMS. Як неофіційно повідомив один високопосадовець, удар був завданий українськими ракетами «Сапсан» або як їх ще називають «Грім-2».

Після ракетного удару по аеродрому «Саки» усі експерти від початку виключили саме версію використання оперативно-тактичного ракетного комплексу «Сапсан». На це вони мали свої аргументи…

Проект неядерного щита України та розробка більш сучасної системи ракетної оборони «Сапсан», яку доручили КБ «Південний» (спільно з Павлогорадським хімічним заводом та Харківським КБ Машинобудування ім. Морозова), стартувала ще 2007 року. Але вже після виборів 2010 року, коли президентом України було обрано ставленика Москви Януковича, тодішній міністр оборони України Лебедєв (він же агент ФСБ) зовсім згорнув цю ракетну програму, оскільки вона була небезпечна для військ РФ в разі військового вторгнення в Україну.

 Незважаючи на те, що на державному рівні українські політики-зрадники саботували цю ракетну програму, на рівні розробників та директорату КБ «Південний» все відбувалося зовсім по-іншому. Українські розробники вирішили реалізувати її, і їм (незважаючи на перешкоди політиків-зрадників) вдалося створити два ракетних комплекси, після чого все зупинилося.

Частково проект врятували саудити. Вони дали гроші на розробку під них цієї системи, тобто вони мали намір придбати цю ракетну систему разом із документацією та стати її фактичними власниками. Так народився експортний варіант ракетного комплексу «Грім-2» із дальністю враження цілі до 280 км. Офіційно Україна зробила для Саудівської Аравії один комплекс «Грім-2» і після державних випробувань передала його замовнику разом із документацією.

Вся розробка була виконана за гроші інвестора – іноземного замовника, тому після закінчення усіх робіт ракетний комплекс «Грім-2» пройшов державні випробування, був прийнятий на озброєння ЗСУ, (інакше його не можна було продавати), і переданий  правовласнику. Тому на озброєнні ЗСУ цей комплекс вважався номінально. Зробити його копію українські розробники без конструктивних змін не могли, інакше Саудівська Аравія могла звинуватити їх у порушенні авторських прав. Правовласник – Саудівська Аравія – забрав комплекс «Грім-2» разом із юридичними правами і документацією.

Одного разу цей комплекс проїхав на військовому параді Хрещатиком, (що було порушенням прав саудитів), і всі подумали, що він є у складі ЗСУ, але фактичним власником цього комплексу на той час вже була Саудівська Аравія.

Ракетний комплекс «Сапсан» або «Грім-2» - це прямий але більш сучасний аналог  російської системи «Іскандер». Українські конструктори пішли далі та вдосконалили не лише саму ракетну частину, а й системи наведення. Алгоритм, розроблений українськими математиками, дозволяє ракеті наводитися на ціль у будь-яку погоду та пору року, орієнтуватися в умовах задимленості на полі бою, туману тощо. Ракета вміє маневрувати та може вразити ціль від 30 до 500 кілометрів. При цьому варто відзначити, що українська школа математиків була найкращою в колишньому СРСР,  з нею могла конкурувати лише московська школа, яка в режимі імперського пилососу збирала в Москві найкращі таланти.

Точність ракети вражає. Один із розробників так пояснив роботу системи наведення ракети: «Я роблю візуальну навігацію, комп'ютер порівнює зображення, - бере фрагмент і бере зображення, щоб їх поєднати та зрозуміти, наскільки ракета відхилилася від курсу, щоб скоригувати курс. Еталоном служить не якась точка на поверхні, танк чи якийсь об'єкт, а ділянка місцевості загалом. Ось чому виходить висока надійність та точність розрахунків. При цьому для обробки зображення потрібно 50 або 100 мілісекунд».

Як так сталося, що українська розробка, яку намагалися поховати спочатку за часів президента-зрадника Януковича, а потім президента-клоуна Зеленського (який на вимогу чекіста Патрушева, під час секретної зустрічі в Омані, заморозив усі ракетні програми України), знову опинилася серед іншої військової техніки на озброєнні ЗСУ, і точно б'є окупантів? І чому всі гадають, що цього не може бути? 

При цьому варто згадати історичний візит президента Сполучених Штатів Джо Байдена в  середині липня 2022 року в країни Близького Сходу. Головною темою його поїздки, звичайно, була нафта, - саудити мали наростити видобуток і викинути росіян зі світових ринків, що й сталося.

Але за цією глобальною темою загубилася інша не менш важлива тема для України. На зустрічі в Ер-Ріяді з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом ібн Салманом президент США Джо Байден вирішив ще одне важливе питання. У рамках військового співробітництва та угоди на острові Тиран у Червоному морі, саудити повернули Україні ракетний комплекс «Грім-2» («Сапсан») разом із документацією та дозволами на виробництво цієї військової техніки. Натомість США поставили саудитам інше озброєння та пообіцяли військову допомогу. Інформацію про це опублікувало одне ізраїльське видання.

Отже, ракетний комплекс «Сапсан» повернувся в Україну, і такої «бавовни», що сталася  на аеродромі «Саки», має бути більше. На думку військового експерта Олега Жданова в Криму має відбутися ще дві головні «бавовни»: перша - у Севастополі на базі зберігання ракет «Калібр», які російські військові завантажують на ракетні кораблі та підводні човни, і друга – на Кримському мосту, який є основною артерією постачання російських окупаційних військ у Криму. Про можливості, які тепер з'явилися у ЗСУ, вже стало відомо окупантам, і Кремль тепер у паніці.

Як повідомило інтернет видання Business Insider з посиланням на секретний звіт Північноатлантичного альянсу, який опинився у його розпорядженні, військове керівництво РФ виводить свої літаки з тимчасово окупованого Криму. Таке рішення було прийнято після серії ударів по її авіабазах і складах з боєприпасами, які викликали серед мешканців півострова та російських військовослужбовців справжню паніку.

PS

Адміністрація президента Джо Байдена присвоїть назву місії з підтримки України та призначить генерала, який керуватиме зусиллями з надання військової допомоги та навчання українських військових. Про це повідомило видання «The Wall Street Journal» із посиланням на джерела серед офіційних американських осіб. Газета зазначає, що місії США та НАТО в Іраку та Афганістані теж мали кодові назви - Іракська свобода, Незламна свобода та Страж свободи. За даними WSJ, присвоєння операції назви має важливе бюрократичне значення, тому що зазвичай тягне за собою довгострокове цільове фінансування та можливість нагородження військовослужбовців, які беруть участь у таких місіях. А плани щодо призначення генерала вказують на перехід до довгострокових зусиль щодо навчання військовослужбовців та допомоги Україні.

«Пентагон офіційно надасть назву операції в Україні та призначить командування операції. А це вже інституційність. По суті, США офіційно підтверджують вступ до війни. Створюється командування, створюються інститути, задача, яких постійний моніторинг та робота для перемоги України. А знаєте, чому це ще дуже гарний знак? Такі країни, як США не вступають у війну, якщо її можна програти. Такі країни мають лише перемагати. Впевненість в перемозі України вже почала з’являтись і у органах державної влади США. До «висадки в Нормандії» чекати ще трохи. Але точно дочекаємось», - написав у Facebook Олексій Гончаренко.