Натомість князівські одруження (як правило, майже завжди кількаразові) з іноземками були геополітично більш різноманітними і з відчутним відсотком шлюбів з доньками правлячих родів сусідніх східних державних утворень. Тенденція до одруження руських володарів з азіатками з'являється у ХІІ–ХІІІ ст., в часи посилення тиску східних орд на порубіжжя України-Руси і в періоді її феодальної роздрібненості. Так, з сорока восьми княгинь-іноземок на Русі вісім були половчанками. Серед них: дочка хана Тугорхана, що була одруженою з онуком Ярослава Мудрого Великим князем Київським Святополком ІІ Ізяславичем († 1113 р.), дочка хана Осолука – з князем Чернігівським, Курським і Новгородським Олегом Святославичем († 1115 р.), половчанками були третя дружина (померла 1126 р.) князя Тмутараканського, згодом Великого князя Київського Володимира Мономаха († 1125 р.) та донька хана Аєпи, що вийшла заміж за князя Ростово-Суздальського і Великого князя Київського Юрія Довгорукого († 1157 р.), невідомого імені жінка князя Волинського Андрія Мономаховича († 1142 р.) та інша дочка хана Аєпи, що стала першою дружиною князя Чернігівського Святослава Олеговича († 1164 р.), донька хана Кончака – Слобода, що заручилася з князем Галицьким Володимиром Ігоревичем (повішаний 1211 р.) та дочка хана Тігака, яка одружилася з сином Данила Галицького князем Волинським Мстиславом († 1292 р.).
Одночасно поширюються шлюби князів-русичів з доньками князів Осетинських (Касогських), які з пори розгрому їх князем Тмутараканським, а пізніше Чернігівським та Великим князем Київським, Мстиславом Володимировичем († 1034 р.) стають союзниками Руси. Достеменно відомо на сьогодні чотири таких шлюби, коли Великий князь Київський Ярополк ІІ Мономахович († 1139 р.) одружився з осетинською княжною Оленою, Великий князь Владимирський Андрій Боголюбський (вбитий 1174 р.) за третю жінку взяв якусь осетинську княжну, інший Великий князь Владимирський Всеволод Велике Гніздо († 1212 р.) в першому шлюбі мав за жінку Ясиню і, врешті, також Ясиню мав дружиною син Великого князя Київського Святослава ІІІ звитяжний Чернігівський князь Мстислав, що загинув 1223 року у бою біля р. Калки. З представниць кавказьких народів княгинею на Русі була також невідомого імені грузинська принцеса (Тамара ?), з якою був одружений Великий князь Київський Ізяслав ІІ Мстиславич († 1154 р.).
Княгиня Ольга, дружина князя Ігора і мати київського князя Святослава І Хороброго (na-skryzhalyah.blogspot.com)
Одними з перших іноземок, що одружувалися з руськими князями, були болгарині. З історії Київської Руси є відомості, що Великий князь Київський Володимир Великий мав у жонах двох болгаринь, але хто вони і які їхні імена невідомо. Ще одна болгариня, вже пізніше, була княгинею Пинською. Нею стала дочка болгарського царя Бориса Георгійовича Євфросинія після одруження з місцевим князем Ярославом Юрійовичем († 1186 р.). Невідомими залишаються і дві чешки, що були дружинами того ж таки Володимира Великого.
Та, все ж таки, Русь залишається в більшій мірі в об'єктиві європейської політики і це яскраво простежується також і з огляду княжих шлюбів. Тут найбільший відсоток княжих одружень з представницями європейських династій припадає на укладання родових зв'язків із жінками з країн близького порубіжжя – Польщею, Угорщиною, Болгарією, Візантією та (з ХІІ ст.) Литвою. Княгинями в Русі ставало шість полячок, першою з яких була дочка польського короля Болеслава Хороброго, яка вийшла заміж за Великого князя Київського Святополка І Ярополковича († 1019 р.). Крім неї, за руськими князями були: Гертруда (дочка короля Мєшка), Олена (дочка короля Лєшка Білого), Агнесса (дочка короля Болеслава Кривоуста та київської княжни Збислави Святополківни), донька короля Казиміра ІІ та дочка короля Владислава-Германа. Першою княгинею-угоркою серед іноземок на Русі була донька короля Бели І – Ланка, на якій одружився князь Тмутаракані Ростислав Володимирович († 1067 р.). Дружинами князів руських були також угорські принцеси, серед яких, зокрема, дочки королів Коломана й Ладислава та доньки Бели IV – Констанція й Ганна. Як і угорок, княгинь-візантійок (грекинь) у нашій історії було також п'ятеро. Першу княгиню грецького походження на Русі спіткала нелегка доля. Відомо, що вона була дружиною Великого князя Київського Ярополка І Святославича († 978 р.) і згодом стала свідком й жертвою братовбивчого змагання Святославичів за київський стіл. Після поразки та смерті Ярополка вона змушена була стати, будучи вже від нього вагітною, дружиною переможця – іншого сина Святослава Хороброго Володимира І Великого († 1015 р.). Її син Святополк Ярополкович († 1019 р.) не довго тримався князем у Києві і увійшов до історії з незаслуженим ярликом "Окаянний". Княгинями з Візантії на Русі були також сестра константинопольських імператорів Анна Порфирородна († 1011 р.) за Великим князем Київським Володимиром І Великим, царівна Мономахівна за Великим князем Київським Всеволодом І Ярославичем "Чернігівським" († 1093 р.), царівна Анна за князем Волинським і Галицьким Романом Мстиславичем (вбитим 1205 р.) та Олена, що була другою дружиною Великого князя Київського Юрія Довгорукого († 1157 р.).
(na-skryzhalyah.blogspot.com)
З посиленням у ХІІІ ст. Литви, родинні зв'язки руських князів Галицько-Волинської гілки зав'язуються і з Великим князівством Литовським. Так, Галицько-Волинський князь і король Руси Данило Романович Галицький († 1264 р.) мав за другу жінку доньку Довспрунка, що була сестрою Великого Литовського князя Товтивілла, а його небіж князь Холмський Шварно († 1269 р.) був одружений з дочкою Великого князя Литовського Мендовга і згодом переймає цей титул. Таке класичне об'єднання двох держав на той час (Галицько-Волинської та Литовської) через родинний зв'язок вступає у свою завершальну фазу у XIV ст., коли син сестри Галицько-Руського короля Лева ІІ Марії та князя Мазовецького Тройдена І – князь Галицький Болеслав-Юрій († 1340 р.) бере у дружини Офку, дочку Великого князя Литовського Гедиміна.
Cвята Преподобна княгиня Предслава-Єфросинія Полоцька (na-skryzhalyah.blogspot.com)
Ще п'ятьох княгинь Руси, походження яких невідоме, є підстави вважати іноземками (якою, на думку деяких дослідників є і дружина Ігоря Рюриковича княгиня Київська Ольга), враховуючи роки князювання їхніх чоловіків. Це, перш за все, три дружини Великого князя Київського Володимира І Святославича (Великого) – Олава, Малфрида і Адлага, які, очевидно, були варяжками (із Скандинавії) та дві Ганни (Анни) – одна з них була дружиною сина того ж Володимира Великого князя Київського Ярослава Мудрого, а інша, що померла 1111 р., дружиною його ж онука, також Великого князя Київського Всеволода І Ярославича "Чернігівського".Із західноєвропейських країв княгинями на Русі ставали княжна з Померанії та італійка Теофанія Музалоні, Євфимія з Моравії і сестра Трірського єпископа Бургарда – Кілікія, дочка графа Оттона – Кунегурда і дочка графа Ліппольда – Ода, а також невідомого імені німецька принцеса († 1151 р.), що відома як дружина Великого князя Київського Ізяслава ІІ Мстиславича. Дочка короля Швеції Олафа – Ірина-Інгігерда († 1051 р.) стала княгинею Київською після одруження з Ярославом Мудрим. Другою в історії України-Руси дочкою швецького короля, що стала руською княгинею була принцеса Христина († 1122 р.), яка вийшла заміж за сина Володимира Мономаха Великого князя Київського Мстислава І Гаральда. Першою ж жінкою самого Великого князя (спершу він був князем Тмутараканським) Володимира Всеволодовича Мономаха († 1125 р.) була дочка короля Англії – Гіда. Серед княгинь на Русі була і колишня королева Рікса, вдова по королю Данії Магнусу, що взяла шлюб з Новгородським князем Володимиром Всеволодовичем († 1140 р.).
Таким чином, дружинами руських князів ставало п'ятдесят три іноземки, з якими найчастіше пов'язували свою долю представники Київської, Києво-Галицької та Галицько-Волинської княжих ліній, а князі Полоцької лінії і тут залишалися «найменш популярними».
Із двохсот жінок які пов'язані з княжими руськими гілками, княгинями на Русі ставало шістдесят дев'ять русинок (з них шестеро некняжого роду), п'ятдесят три іноземки (з п'ятьма імовірними чужинками) та вісім жінок невідомого родоводу. Тридцять дев'ять відомих руських княжен вийшло заміж за іноземців, а долі ще дев'ятьох доньок Великого князя Київського Володимира І Великого є невідомими, як і їхні імена. Укладання шлюбів за часів Руси – це, в першу чергу, зовнішньополітична активність князів і її розшир. Усе ж, протягом Х–ХІІІ ст. Русь була і залишалася вагомим чинником у тодішній міжнародній політиці аж до свого остаточного державного розвалу та занепаду.
Звичайно ж, вказані дані не вичерпні, але в цілому є показовими...
Павло Гай-Нижник
Доктор історичних наук
(
via)
