Добрий дух Могилянки

Гальшка – Лізавета з Гуревичів. Її батько із славетного роду шляхтичів Гулевичів, маєтки яких розкидані по Волині, Поділлі, Київщині. Мати з роду князів Острозьких, тому дитинство і юність Гальшки пройшло в Острозі. Там вона захопилася вивченням давніх рукописів.

20-літньою вона переселилася до Києва, де стала відомою своєю красою і знаннями, адже знала латину, старогрецьку, старослов’янську, польську, литовську і французьку. Часто Гальшка відвідувала бібліотеку уніатського єпископа Іпатія. Там і знайшла дівчина своє кохання – ставного синьоокого сина єпископа. І хоч багато сваталися до неї, але Лізавета дала слово греко-католикові. У щасті й коханні купалися молодята, знайшлася їм дочка Катерина, але за все хороше доля бере подвійну плату. Несподівано помер молодий чоловік, потім на Божу дорогу став батько.

На бідну жінку напосівся з погрозами старший брат покійного чоловіка – запеклий уніат. Він звернувся з позовом до суду, що Лізавета спочатку зачарувала брата, а потім його отруїла, отже, треба її судити за зносини з нечистою силою. По всій Європі тоді горіли на вогнищах красуні-відьми, але київські судді виправдали Гулевичівну.

Саме тоді посватався до молодої вдови маршалок Стефан Лозка. І хоч був він старшим на 24 роки, Лізавета погодилася на шлюб, бо потребувала захисту. І, дійсно, чоловік їй дістався порядний, шанував, любив дружину. Від цього шлюбу знайшовся Лізаветі син Михайло. А там і дочка Катерина вийшла заміж за хорунжого Миколу Млечка. І знову родина єпископа позивається до суду: як могла Лізавета віддати дочку греко-католика за православного. І знову суд відстояв права українки.

А у липні 1614 року на Подолі трапилася біда: за якусь годину згоріли майже всі будинки давнього Києва. Згоріли пергаментні сувої з нерозгаданими рунами, історія Атея, Україна втратила свою праісторію. Гальшка разом із чоловіком пожертвувала 8 тисяч золотих, відбудувала хати для двохсот родин, подарувала свою садибу із землями для влаштування Богоявленського монастиря і школи при нім. Пожертвувала сім’я і 20 тисяч золотих на це будівництво. На Покрову, 14 жовтня 1615 року, у Києві на Подолі Гальшка Гулевичівна склала й підписала дарчу (фундуш), у якій передала її спадкові землі (а це нинішня Контрактова площа) під шпиталь для старих козаків, монастир і братську школу для бідних дітей.

15 жовтня 1615 р. внесла її при поважних свідках до київських гродських (магістратських) книг, за чим вона набрала юридичної ваги, за яким відписала свою садибу із землями у Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан. Таким чином розпочала своє життя Київська братська школа.

Ідея Братського монастиря запала в душу козакам і у 1620 р. вони "з усім військом" разом із гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним вступили до братства. З цього часу козаки фінансували школу.

У славі й повазі пройшло життя Лізавети Лозко або Гальшки Гулевичівни. Її дух і сьогодні витає над Подолом, охороняючи Києво-Могилянську академію, що постала на місці Братської школи.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
Хто вона: Найкрасивіша українка діаспори
Цього року участь в конкурсі краси Мiss Ukrainian Canada-2018 взяли понад 100 конкурсанток з усієї Канади. Уродженка з міста Дрогобич Львівської області, Юлія Щербан стала володаркою розкішної корони з тризубом.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше