"Новий" учитель: міф чи реальність?

У школі склався штамп: професійний розвиток фахівця сприймається нами переважно тільки як ріст, удосконалення, тобто зі знаком плюс. Але вектор цього процесу має і зворотний відлік – до негативних значень, а саме руйнування, деформації.

Внутрішні індивідуальні особливості особистості фахівця (зрілість особистості або інфантильність, багатство або бідність життєвого досвіду, здатність або нездатність піддавати аналізу хід подій життя, стресостійкість і т.д.).

Зовнішні: емоційна напруга, висока інтенсивність праці, відсутність необхідної свободи у процесі вироблення та прийняття рішень, стреси, що спричинені умовами та результатами праці (надто високий або низький рівень відповідальності, придушення ініціативи, невикористання досвіду, кваліфікації фахівця тощо), наявність конфліктних ситуацій, неадекватні винагороди за виконану роботу тощо.

Професійна деформація у педагогічній діяльності може мати досить складну динаміку проявів і стосуватися різних сторін психіки: емоційно-вольової, мотиваційної, когнітивної сфер, а також самоусвідомленості та здатності до рефлексії.

У передачі професійної деформації від одного вчителя до іншого великий вплив мають закріплені у свідомості вчителів багатовікові норми і стереотипи, уявлення про способи спілкування та типову поведінку в школі.

У груповій професійній свідомості закріпилася певна техніка взаємодії учитель – учень, яка як додаток до багатовікової класно-урочної системи передається з покоління в покоління через десятиліття і століття.

Професійна деформація міцно закріпилася в шкільних та університетських підручниках, методичних посібниках, що є інформаційними моделями прийнятої педагогічної системи.

Способи подолання деформації професійної свідомості:

1. Підвищення компетентності (соціальної, психологічної, загально педагогічної, предметної).

2. Діагностика професійних деформацій та розробка стратегії подолання.

3. Проходження тренінгів особистісного і професійного зростання.

4. Рефлексія професійної біографії та розробка альтернативних сценаріїв подальшого особистісного і професійного зростання.

5. Оволодіння прийомами, способами саморегуляції емоційно-вольової сфери та самоаналізу.

6. Використання інноваційних форм і технологій навчання.

7. Індивідуальна робота з психологом у формі консультування, психотерапії, психокорекції. 

Протиріччя, що перешкоджають становленню “нового” вчителя:

1) між динамічним зростанням об'єму наукової інформації та відносною стабільністю навчальних програм;

2) між можливостями учнів та інформаційною насиченістю навчальних занять;

3) між жорсткою регламентованістю професійної поведінки та внутрішньою потребою педагога у новизні та нових враженннях;

4) між потребою педагога у творчості, нестандартності та традиційно функціонуючою системою освіти;

5) між вкладеними зусиллями педагога щодо підготовки до занять та інших форм організації навчального процесу та оплатою праці.

Усунемо протиріччя – отримаємо бажаний результат!

Обкладинка - predgorie