Діти при владі!

Багато сучасних батьків, які прочитали масу літератури про всебічний вільний розвиток дитини, повністю виключили зі своєї практики авторитарні методи виховання. І довели демократичні партнерські відносини з дитиною до такої міри, що в сім'ях у них всю владу забрала дитина. Діти вирішують, що їм приготують на вечерю, де відпочиватиме родина, що одягнути, коли лягти спати, що дивитися по телевізору і так до нескінченності. Діти правлять у сімейних імперіях!

Називаючи себе ліберальними і сучасними, їхні батьки безнадійно втрачають можливість виховати гідну людину, і самі з дорослих перетворюються в безвідповідальних тінейджерів, невпевнених у собі, поступливих, не здатних наполягати на своєму і захистити свою точку зору.
 

У вихованні є дві небезпечні крайності:

• авторитарний диктат, коли батьки абсолютно не враховують інтереси дитини і змушують її вчиняти так або інакше, виходячи з принципу: "Роби так, тому що я так сказав (хочу, вимагаю)!"
• ліберальне потурання, коли дитина диктує батькам свою волю і робить так, як сам вважає за потрібне. "Роби так, як хочеш!"

Обидві позиції, по суті, інфантильні, тобто в якійсь мірі знімають з батьків відповідальність за усвідомлений вибір їхнього чада.

Авторитарний диктат

Пригнічуючи її самостійність, батьки не пояснюють дитині, чому вона повинна діяти саме так, а не інакше. І роблять це не тому, що не хочуть пояснювати. А тому, що і самі не знають, чому. "Ось така моя королівська воля!" - могли б вони сказати. Але така мотивація абсолютно марна у вихованні та в житті взагалі.

Усвідомленість поведінки

У будь-якій справі дитина і будь-яка людина має розуміти, принаймні, три речі:

• Доцільність (необхідність)
• Корисність (потрібність)
• Цікавість (приємність).

Якщо те, що дитина робить, - цікаве, потрібне, корисне, доцільне, приємне і необхідне, то вона зробить це, навіть без страшного ременя, палиці чи заохочувальної шоколадки (нагороди).

Усвідомлені вчинки - найвірніший спосіб формування правильно мотивованої і здорової психіки дитини.
 

Повна свобода

Коли батько хоче будь-що зберегти дружні, партнерські, демократичні відносини з дитиною і дозволяє їй все, це перетворює такого батька в безпорадного підлітка, яким легко керувати. Що діти і роблять!

Дитина і батьки міняються місцями. Боячись травмувати психіку малюка, тато з мамою дозволяють йому огидно поводитися в громадських місцях, їсти що-небудь, дивитися телевізор або сидіти за комп'ютером до пізньої ночі, не робити уроки

Діти перетворюються в центр, навколо якого в родині все обертається. Мама боїться сформувати у своєму синові комплекс неповноцінності і без кінця його хвалить, навіть якщо він ніколи не миє руки, не прибирає свою кімнату, розкидає речі та огидно поводиться. Вона боїться сказати йому правду про нього, щоб не принизити, не образити, не похитнути його впевненості в собі. І створює маленьке чудовисько! Тато, замість того, щоб сказати дочці, що від шоколаду гладшають і отримують проблемну шкіру, називає її "милий пупсик" і дозволяє їй товстіти, щоб тільки не знизити її самооцінку.

Такий демократизм шкодить і батькові, який не знає спокою, вічно догоджаючи маленькому монстру, і - дитині, яка не бачить меж.

А між тим, діти чекають від своїх батьків не вседозволеності, загравання і показної дружби. А дорослого дружнього керівництва. Вони повинні розуміти, що дружба дружбою, а мама є мама, і тато набагато старший і досвідченіший та знає, як треба чинити.

Що дитина хоче побачити в батьках:

• Підтримка (небайдужість до себе, знання її інтересів, потреб, вікових особливостей)
• Керівництво (визначення кордонів дозволеного, цілепокладання, планування)
• Мудрість (вміння пояснити, зрозуміти її стан, знизити напруженість, переконати)
• Діяльна любов (НЕ плутати зі вседозволеністю і задобрюванням).

Іноді батьки думають, що варто стати зі своєю дитиною нерозлучним другом, одягнути такі ж джинси, як у неї, і вести себе приблизно так само, як вона у свої десять років, і всі проблеми з вихованням самі собою вирішаться. Але ті, хто намагався так себе поводити, дуже скоро переконуються, що лідером в такому мезальянсі стає не дорослий, а дитина, під яку тато або мама ретельно підлаштовуються.

Коли дитина при владі, виникає безліч проблем.

У шведського психіатра Девіда Еберхарда, який пише книги про виховання, є чудова книга "Діти при владі. Жахливі плоди ліберального виховання", де автор досліджує проблеми демократичного виховання і каже про те, яким шкідливим воно може бути для дітей і дорослих.

"Батьки більше не поводяться як відповідальні дорослі. Вони ставлять себе на один щабель з дітьми, не наважуючись перечити їм і встановлювати межі. Вони більше не приймають ніяких рішень, а хочуть бути такими ж крутими, просунутими бунтівниками, як і їхні діти. Тепер наше суспільство складається тільки з одних тінейджерів, - Пише Девід Еберхард. - Я не вважаю, що сім'я взагалі повинна бути демократичним інститутом. Відносини між дорослими і дітьми завжди асиметричні. Це відносини майстра та учня. Один вчить, інший слухає. Батьки можуть краще оцінювати обставини, тому що в них більше досвіду, вони більше знають. Вони і повинні встановлювати правила".

Звичайно, сучасна сім'я відрізняється від старої, де вся влада належала батькам. Сьогодні ми переконуємося, що авторитарний стиль спілкування не приносить позитивних результатів, пригнічуючи особистість, не сприяючи розвитку творчих здібностей дитини. Але і занадто вільна демократія не робить її щасливою, перетворюючи їх в анархістів, незібраних розбишак, які не вміють відповідати за свої вчинки.

Як же бути?

• Знайти золоту середину у вихованні, де мудре доросле керівництво і демократичний стиль спілкування допоможуть дитині знайти себе і бути спокійною.
• Дати дитині можливість відчути гіркоту власної помилки. Власні шишки - найкращий спосіб уникнути їх повторення в майбутньому. Не робити за дитину її роботу, уроки, те, що вона може і повинна робити сама.
• Навчити її бути відповідальною за свої вчинки. Дайте їй свободу, але запитуйте про результати. Не беріть всю відповідальність на себе, але і не перекладайте її тільки на дитину. Вона завжди повинна відчувати ваше доросле керівництво і підтримку.
• Пояснювати і переконувати її, чому вона повинна чинити так, а не інакше. Особливо, коли це стосується принципових питань її безпеки і моральності.
• Не критикувати, але й не хвалити зайвий раз. Є тонка межа між захвалюванням і схваленням, критиканством і правдивою вказівкою на помилки. Іноді на якому-небудь шоу талантів можна побачити захваленного малого, який переконаний в тому, що талановитий, хоча  абсолютно не вміє співати, танцювати або жонглювати. Коли його запитують: "Невже тобі ніхто ніколи не говорив, що в тебе немає слуху?" - горе-співак дуже дивується. Не робіть своїм дітям таких ведмежих послуги, навіть якщо ви їх дуже любите.
• Будьте чесними з НИМИ!

Мабуть, це одна з головних умов успішного виховання, яке в поєднанні з любов'ю дає приголомшливі результати.