Діана Анпілогова: портрет художниці в інтер’єрі цифрової епохи

Молода українська художниця Діана Анпілогова нині виконує роль культурного амбасадора України у США

Свого часу культовий всесвітньовідомий фотограф Річард Аведон напівжартома сказав: «Я ненавиджу фотоапарати. Вони заважають, вони закривають вид. Якби ж то я тільки міг працювати напряму — очима!»

Це побажання Аведона несподівано втілилося в цифрову епоху. Диджитал-художник може працювати з найрізноманітнішими текстурами і в найрізноманітніших техніках, перебуваючи перед екраном свого комп’ютера без громіздкого приладдя. Завдяки комп’ютерним опціям він може скасовувати будь-яку свою дію й практично до нескінченності експериментувати з формами, світлом, насиченістю кольорів і перспективою. Таким чином, мистецтво стало безпосереднішим і більш підконтрольним задуму художника.

Молода українська мисткиня Діана Анпілогова в анімацію прийшла вже в ранзі сформованого академічного митця. Нині художниця навчається у New York Film Academy, одному з найпрестижніших світових закладів, що готує диджитал-митців і 3D-аніматорів. Це один зі світових кластерів цифрової індустрії. Випускники Академії працюють у провідних кіностудіях США: DreamWorks, Bluesky, Universal, Warner Bros, Cartoon Network Netflix і без перебільшення визначають обличчя сучасності.

На фото: Діана Анпілогова. Неспокійна

У диджитал-мистецтві Діану привабила надзвичайна широта можливостей, яку пропонують сучасні технології. Своїм статусом диджитал-художника Діана завдячує щоденній клопіткій роботі. Про шлях від народження задуму до його втілення розповідає сама художниця: «Усе починається з ідеї, можливо, навіть із простих замальовок у скетчбуку. Потім триває робота над ескізом, під час якої я добираю ключові форми, композицію, визначаю, де буде світло і тінь. Потім створюю шар із кольором, а за ним — шар із тінню, світлом. Додаю деталі. Зазвичай після того як малюнок готовий, я переходжу в іншу програму, де вже анімую його».

Усі роботи Діани Анпілогової надзвичайно поетичні. Практично в кожному її образі закладено подвійність емпіричного й трансцендентального. Показовою у цьому сенсі є робота «Неспокійна», де хвиля, що зі шквальною силою звалюється на маяк, ефектно метафоризує внутрішній світ героїні. У її роботах струменіє потужна elan vital (життєва сила, — за Анрі Бергсоном) й інтенсивна чуттєвість.

За словами самої художниці, вона захоплюється стилістикою анімаційної студії UPA (United Productions of America), яка існувала у 1940–1970-х роках. Засновники цієї студії вважали, що анімація може вільно експериментувати з дизайном персонажів, глибиною та перспективою, щоб створити цілісне стилізоване художнє бачення. «У своїй роботі я надзвичайно надихаюсь анімаціями United Productions of America, — розповідає Діана. — Ця студія лишила дуже помітний слід на культурній карті Америки. Для свого часу аніматори студії були дуже інноваційними та сміливими: з унікальним стилем і подачею історії. Якщо переглянути деякі вже сучасні роботи студії Sony, можна побачити, що їх надихали візуальні стратегії й естетика UPA».

На фото: Діана Анпілогова. Безсила

Цікаво, що більшість візуальних робіт художниці, незважаючи на їхню принципову аполітичнійсть й інколи ненаративність, фокусують увагу саме довкола крихкості людської гідності та цінності почуттів. Почуття для Діани є не просто рефлексіями, а й тим містичним містком, що безпосередньо єднає нас зі світом. В інтерпретації художниці почуття діють поза складними інтелектуальними й аналітичними патріархальними надбудовами: найкоротшим шляхом — від серця й до серця. Творчість Діани Анпілогової без сумніву наснажена сучасними феміністичними студіями: її візуальні роботи долають класичні патріархальні бінарності-протиставлення: інтелект — емоції, душа — тіло, культура — природа. Її мета полягає в досягненні органічної цілісності персонажа. Така авторська метапозиція сприяє тому, що кожна її нова робота поповнює не лише її особисте портфоліо, а й глобальну фемінотеку.

Таким чином, попри свою зовнішню аполітичність і незаангажованість, мистецтво Діани несе могутній ідейний заряд і власну авторську філософію. Мистецтво для Діани є не лише способом творчого самовираження, а й універсальним герменевтичним ключем до інтерпретації культури, політики й соціальної реальності. Ці риси вкотре постулюють нове бачення етичного статусу митця. Відтепер мистецтво має вказувати на реальну соціальну альтернативу, а не замикатись у башту зі слонової кості, езотеричний гурток чи естетське «вибране коло».

На фото: Діана Анпілогова. Погляд з вікна

Чимало робіт Діани натхненні пасеїстичною естетикою Нормана Роквелла. Захопленням золотим віком анімації й ілюстрації в Діани походить не з різкого протиставлення утопічного минулого дистопічній реальності, що є хворобливою формою ескапізму, а з міфопоетичних мотивів творення нової мистецької реальності. Не буде перебільшенням сказати, що золотий вік анімації, яким вона так надихається, вже є частиною американського Великого Стилю.

Цікавим є самобачення й самоапологія самої художниці: для неї технічна віртуозність не є самоціллю. Діана розуміє анімацію як витончене мистецтво, що ґрунтується на великій культурній спадщині.

Важливо зазначити, що анімація завжди дихала високим мистецтвом. Невипадково провідні світові аніматори зазвичай починали свій шлях саме як класичні художники. Сучасні технології можуть надати анімації рух, дозволити розробити безліч інваріативних сюжетів, але візуальна концепція, ментальність й фенотип кожного героя все ще створюються індивідуальним баченням художника.

Сальвадор Далі, Пабло Пікассо і Патрік Нагель — ось тільки кілька наріжних для світового мистецтва імен, які в різний час у різних ролях брали участь у створенні знакових мультфільмів. Цікаво, що художники стикалися з анімацією як побічно, — як Сальвадора Далі, — так і безпосередньо — як Ральф Бакши.

На фото: Діана Анпілогова. Світанок

…Разом із тим на тлі запаморочливого успіху американської комерціалізованої цивілізації у західному мистецтві сьогодні спостерігаються й «побічні явища», а саме певна корозія цінностей і криза ідентичності. Це породжує запит на автентичне мистецтво та культурний обмін. Розумна культурна апропріація у наш час відіграє рятівну роль переливання крові.

Саме тому на нинішньому етапі амбітна мета Діани Анпілогової — візуалізувати українську культурну ментальність, візуальні та вестеминтерні коди так, щоб українська культура перетворилася на впізнаваний патерн.

На жаль, тоталітарна спадковість досі визначально впливає на сприйняття української культури у світі. Дуже часто українське мистецтво у світовому просторі присутнє ніби інкогніто, залишаючись прозорим і мов би невидимим для суспільної уваги. Або ж, що ще гірше, його розглядають через чужу колоніальну оптику. Це призводить до екзотизації України як країни третього світу, перетворює її на пасивний об’єкт дослідження й позбавляє власної суб’єктності.

Мета Діани в таких умовах — допомогти українському мистецтву віднайти свій власний голос, заявити про себе, дебютувати на світовій культурній арені в повноті свого значення, сили, автентики й етномагнетизму.

Адже, навіть незважаючи на відчутні зрушення у презентації наших культурних здобутків, для більшості європейців українська культура є суцільною terra incognita. Для світу Україна цікава ще й тому, що це країна, через яку проходять множинні культурні, етнічні й релігійні фронтири: це межа зіткнення великих історичних міражів, культур і цивілізаційних проєктів. Саме тому Діана нині виконує неофіційну роль нашого культурного амбасадора у світі.

Мистецтво Діани Анпілогової розвивається у єдиному ритмі з її добою: вона акцентує на гуманізмі в епоху жорсткої поляризації та мілітаризації суспільства, зосереджується на відтворенні міфологізованих спогадів дитинства, досліджує тонкі нюанси психоемоціного стану і зв’язків із природою. Її роботам характерна унікальна поетика екзистенційних станів; художниця абсолютизує чисті почуття як своєрідну опозицію до холодної раціональності й консумеризму споживацького суспільства. Дуже часто функція її малюнків ненаративна: такі її роботи провокують глядача самому займатися екзегезою, фізіогномікою та міфотворенням, тобто спонукають до дії та творчої співучасті.

На фото: Діана Анпілогова. Вночі

Мистецтво і пандемія

Парадоксально, але для 3D-художників і аніматорів нинішня пандемія створила практично ідеальні умови для прояву власної індивідуальності. Вочевидь — і досвід Діани це промовисто підтверджує — такий стан речей матиме далекосяжні наслідки: на глобальний мистецький дискурс впливатимуть вже не лише респектабельні інституціалізовані мистецькі гільдії, а й однодумці, незалежні митці, які дебютували на незалежних платформах і самостійно працюють зі своїми аудиторіями. Без допомоги застиглих інституцій, а також культурних менеджерів, кураторів і менторів. Широкий дебют багатьох митців в Інстаграмі, монетизація таланту через Патреон й інші платформи підтверджують раціональність такого бачення. Таким чином, мистецтво вкотре вступає у нову точку творення.

Чимало художників нині палко закохалися у пафос соціальної боротьби й боротьби за емансипацію. Багато сучасних митців, як свого часу авангардисти, апропріювали пафос знедолених і соціально стигматизованих і використовують їх як об’єкт натхнення. Таким чином, мистецтво й далі є ракетоносієм прогресивних соціальних ідей.

Без сумніву приклад Діани Анпілогової, яка сьогодні навчається й працює в одному з найбільших світових кластерів інноваційних технологій, надихатиме молодих людей її покоління. Варто зазначити, що нині Діана не тільки творить, а й надає фахові консультації щодо навчання в американських мистецьких ВНЗ і веде курси англійської: тобто намагається формалізувати свій вторований шлях і зробити його ближчим і доступнішим для інших людей.

Хочеться вірити, що в підсумку люди із закордонною освітою й радикально розширеним мистецьким досвідом створять нові visionary environments (візіонарні осередки) і в Україні.