День сходинок та драбин

Наша держава відома на весь світ двома видами сходів. Це монументальна споруда Потьомкінські сходи та Шайтан-Мердвень - перевал, який в народі іменують Чортовими сходами. Незліченна кількість знаменитостей пройшла цими шляхами та насолодилася красою природи, залишивши крилаті вислови про ці місця та навіки прописавши в літературі свої враження. Яких тільки порівнянь та ептетів не вживали, описуючи красу побаченого майстри пера та слова. 

Про Потьомкінські сходи

Пушкін в "Подорожі Онєгіна" писав: "С крутого берега сбегая, Уж к морю отправляюсь я."

Детально повідав про них в листі з Одеси російський драматург О. М. Островський: "З бульвару до моря ведуть єдині у своєму роді сходи, вони розділені на 10 уступів по 20 сходинок кожен. Здається, 200 сходинок, а сходиш легко".

Яків Полонський, описуючи Одесу в романі "Дешеве місто", писав: "Одесса опускала в синие волны нижние ступеньки своей колоссальной лестницы".

"Широке розстелене полотнище" - так про них сказав український письменние І. Нечуй-Левицький.

"Вниз до гавані спускаються гігантські кам'яні сходи. В них двісті сходинок, кожна п'ятдесяти футів завдовжки, і через кожні двадцять сходинок просторий майданчик... Це прекрасні сходи." (Макр Твен "Простаки за кордоном"). Називаючи їх гігантськими, Твен шанобливо відізвався про розміри сходів, але вони багато років так і називалися - Гігантські сходи на Приморському бульварі.

"Один з найкращих пам'ятників, які тільки має Одеса" (Крашевський Юзеф, польський письменник).

Микола Гарін назвав сходи в романі "Гімназисти" - "величезними".
Олександр Грін у розповіді "Випадковий дохід" - "знаменитими".
Жельн Верн "монументальними" величав їх.

"Дивовижні Потьомкінські сходи, коли піднімаєшся їхніми широкими кам'яними сходинками, здається, що вони спрямовані прямо в небо. І від цього відчуття не можна звільнитися, скільки б разів ти ними не піднімався. І ще вони нагадують про дитинство і про перше побачення. А коли ти стоїш на верхньому майданчику, і перед тобою морська далечінь в бузковому серпанку, тоді приходять думи…" (Олександр Воїнов, радянський письменник, повість "Комендантська година").
 

Про Чортові сходи

Мердвен

Леся Українка

Бескиди сиві, червонії скелі,
Дикі, непевні, нависли над нами.
Се, кажуть люди, злих духів оселі
      Стали під хмари стінами.
З гір аж до моря уступи сягають,
Люди прозвали їх Чортові сходи;
Ходять злі духи по них та збігають
      Гучні веснянії води.
Люди ж не сміють зійти по тих сходах
Геть на верхів'я, туманом повиті, –
Духи поклали по всіх переходах
      Скелі, від кручі відбиті;
Хто тільки йтиме по сходах, – задушать,
Кинувши скелею в нього тяжкою,
І подоланого стогін заглушать
       Духи луною гірською.
 

Шайтан-Мердвен ("Чортові східці")

Марина Павленко

Монолог Чорта

— Ну, що ж, послухай, пане мій вельможний.
Ці скелі… Кажуть, ними я до Бога
хотів піднятись. Як лиш може кожний
таке верзти? Бо що мені до нього,

як я й собі давно вже не спроможний
зарадити, і вже давно убога
моя печера, а ціпок дорожній
боїться навіть погляду чужого?

В долині, бач, біліють людські хати?
Їм на язик аби хоч щось хто кинув —
мерщій почнуть судити і плескати!

Отож якщо жахіть жадаєш, сину,
не поспішай у чорта їх шукати:
вони всі не від чорта — від людини!

Кожен з нас має можливісь согодні піднятися цими шляхами та отримати свої враження й описати почуття від побаченого. Так само ми щодня долаємо сходинки в житті, досягаючи мети. Та отримуємо насолоду від верхньої сходинки почуттів.
 

Побіжу за тобою слідом
через десять сходинок вниз.
Перед білим лукавим світом
закричу:"Ти не йди, повернись!"
Закричу, а сама німію.
Побіжу, а сама стою.
Можливо, я просто не вмію
постояти за любов свою.