Дефіси, проєкти та индики: зміни правопису, які набрали найбільшого розголосу

Проект нової редакції Українського правопису, винесений Міністерством освіти та науки на громадське обговорення, викликав неоднозначну реакцію як серед мовознавців, так і серед народу. У соцмережах люди гостро дискутують над такими словами, як “Индик”, “проЄкт”, “каТедра”, “аВдиторія”, “свящеННик” та іншими можливими нововведеннями. Найчастіше питання – навіщо вони і чи потрібні взагалі, ділиться "Український інтерес".

 У МОН відбулася презентація проекту на 216 сторінок, де члени Української національної комісії з питань правопису пояснили, для чого потрібні зміни, наскільки кардинальними вони будуть та як вплинуть на навчальний процес у закладах освіти.

Навіщо це нам: екскурс в історію

За словами заступника міністра освіти та науки, члена Української національної комісії з питань правопису Максима Стріхи, правопис має оновлюватися кожні 20 років, а попередню редакцію Українського правопису ухвалили ще у 1990 році. Після того було декілька спроб, але науковцям не вдалося досягнути консенсусу в цьому питанні.

“Кожна нормальна, жива мова оновлюється, і час від часу виникає потреба в оновленні правопису, адже виникають нові явища, які треба кодифікувати, а щось відмирає. Через це правопис будь-якої живої активної мови переглядають приблизно кожні двадцять років”, – сказав він.

В Україні до національної революції 1917-1920 років не було органу, який міг би зафіксувати і затвердити правописні норми. Перший в нашій історії офіційний загальнодержавний правописний кодекс “Найголовніші правила українського правопису” затвердила Українська академія наук у 1919 році. Відтоді минуло 100 років.

У 1925 році уряд УСРР затвердив правописну комісію, і у 1927 році було схвалено проект нового правопису, відомого як класичний або харківський. Його у 1928 році схвалив нарком освіти Микола Скрипник. Проте, після згортання політики українізації, низку норм схваленого правопису, які мали відміну від російських, скасували.

Максим Стріха навів декілька прикладів норм харківського правопису, які були скасовані:

“В українській мові є дві літери – “ґ” і “г” для позначення двох різних звуків. У російській цього немає, тому і нам залишили тільки “г”. Так сталося, що в українській мові є 4 граматичні часи на відміну від російської, де є три, у нас є ще давноминулий, як в латині. Відтак нам було наказано лишити три граматичні часи, четвертий було скасовано. І було скасовано ще низку норм, які були надто українськими”.

У 1990 році в українську мову повернулися окремі норми харківського правопису. В абетці поновили літеру “ґ” для використання у давніше запозичених загальних назвах: ґанок, ґатунок, ґвалт, ґрати, ґрунт тощо. В інших загальних назвах і в усіх власних назвах іншомовного походження, згідно з чинною досі редакцією правопису звук [g] адаптується до українського [г]. Чинним в Україні й досі є правопис сталінських часів.

“В Україні зараз відбувається певний розгардіяш, бо оскільки діаспора весь час зберігала харківський правопис як офіційний, досі є певне число видавництв, які використовують його, певні ЗМІ користуються харківським правописом або власними правописними системами, чого не мусить бути. Тому завдання комісії, до якої увійшли провідні українські лінгвісти, ревізувати норми харківського правопису, зрозуміти, що з того варто відроджувати, а що померло”, – зазначив Стріха.

Новий український правопис: що пропонують?

Над проектом нового українського правопису працювала комісія з 25 науковців, а саме мовознавці з установ Національної академії наук України та університетів, що представляють усі регіони нашої держави. За три роки напрацювали 216 сторінок.

Як ви уже зрозуміли, загалом нова редакція пропонує повернути деякі норми харківського правопису 1928 року. Поряд з тим, через невичерпність українського правопису, можлива варіативність у написанні слів. Автори наголошують, що новий правопис врятує мову від русифікації та осучаснить її.

“Ґ” чи “Г”

Українська мова, як і більшість інших мов, адаптує запозичені слова до своєї фонетичної системи, тому в загальних назвах іншомовний звук [g] пропонують передавати українським г. Як виняток, усталені слова з ґ: ґанок, ґвалт, ґрунт і т.д.
В іншомовних прізвищах та іменах людей можна використовувати як г, так і ґ: Васко да Гаама або Васко да Ґама, Вергілій або Верґілій, Габсбург або Габсбурґ, Гонгадзе або Ґонґадзе.

Як наголосив директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк, у загальних назвах перелік слів з “ґ” залишається практично незмінним.

“Якби ми дозволили “ґ” в загальних назвах, кількість і частотність вживання “ґ” настільки зросла б, що ми б мали перекошене фонетичне обличчя української мови. Принцип не може бути реалізований вибірково, тому якщо ми будемо дозволяти ґеймер, нам треба також дозволити “леґендарний ґвардійський ґенерал”. І будуть “сто ґрам” і “кілоґрам ґречки”. Це суржик, а не українська мова”, – сказав науковець.

Не проЕкт, а проЄкт

Зміна, яка не має варіативності у вживанні, – написання слів з латинським коренем –ject. Якщо новий правопис затвердять, то замість “проект” вживатиметься “проєкт”. Також об’єкт, траєкторія, проєкція.

Аудиторія та авдиторія, ефір і етер, міф і міт

Варіативність допускається у написанні слів, узвичаєних в українській мові з ф: анафема і анатема, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф і міт, Борисфен і Бористен, Ефіопія і Етіопія.

Проте, за словами Ажнюка, в офіційних документах буде вживатися перша назва:

“Написаний текст дуже часто має юридичні наслідки, тому тут має йти перший за черговістю у правописі варіант. Це специфічна сфера застосування мови. У газетній публікації може бути і Афіни, і Атени. Якщо у вас документи на візу, то в українському тексті буде записано Афіни”, – уточнив мовознавець.

Також варіативно вживатимуться слова, запозичені із грецької мови: аудієнція і авдієнція, аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, кафедра і катедра.

Півострів, але пів острова

Невідмінюваний числівник “пів” пишемо окремо з наступним іменником, якщо він має значення “половини” чогось: пів аркуша, пів години, пів відра, пів огірка, пів острова, пів яблука,пів Європи і т.д. Але, коли “пів” з наступним іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, то пишемо разом: піваркуш, півзахист, півкуля, півмісяць, півоберт, півострів.

Великий та маленький президент

Новий правопис пропонує залишити написання з великої літери назв найвищих державних посад лише в офіційних документах та текстах. У неофіційній мові слова президент, прем’єр-міністр та генеральний прокурор можна вживати з малої літери. А такі державні посади, як міністр, канцлер та ректор пишуться  з малої літери навіть в офіційній мові.

Попмузика та вебсторінка без дефісу

Автори нового правопису пропонують вживати без дефісу слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-. Наприклад, попмузика, вебсторінка, топменеджер, експрезидент, пресконференція, антивíрус, віцепрем’єр, обермайстер. Але контр-адмірал – через дефіс.

Индики та Ироди

Багато дискусій у соцмережах викликає нововведення щодо вживання на початку слова “и”. Правильним буде написання як и, так і уже звичного і: індик – индик, ірод – ирод. До речі, у “Словнику української мови” Бориса Грінченка близько сотні слів з початковим и. У сучасних словниках таких слів немає, хоч і зустрічаються вони у повсякденній мові.

Ще одна зміна у новому правописі – відмінювання у художніх текстах іменників третьої відміни на -ть після приголосного, а також слів “кров”, “любов”, “осінь”, “сіль”, “Русь”, “Білорусь”. У родовому й давальному відмінках вони можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости, крови, любови, осени, соли, Білоруси, Руси.

Усе нове – давно забуте старе

Новий український правопис, який пропонують сьогодні мовознавці, – це відновлення старих норм харківського правопису. І слова, які багатьом українцям здаються незрозумілими, все частіше зустрічаються у повсякденній мові. Наприклад, телеканал СТБ ще у 2000 році почав використовувати нові-старі слова: етер, Европа, евро, павза, Атени і т.д.

Чи погодяться українці на такі зміни, покаже громадське обговорення, яке триватиме до 15 вересня цього року. А щоб нові норми запрацювали, проект після доопрацювання повинні розглянути у Національній академії наук України, а потім схвалити у Кабінеті Міністрів. Зміни у навчальні програми, підручники, в тести ЗНО будуть вноситися поступово.

Загалом, як показує практика, українці швидко звикають до змін. І може уже за кілька років фраза “Мій проєкт включає поїздку до Атенів, де я вивчатиму мітологію на відповідній катедрі”, не звучатиме для нас, як щось незрозуміле.

Зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Українського правопису можна надсилати до 15 вересня 2018 року на електронну адресу секретаря Української національної комісії з питань правопису larisa_shevchenko@ukr.net.

Ірина Савчук.