Коли чиїсь тонкі пальці перемикають

клавіш режими, 

ти розумієш: долі не бувають чужими.

Коли з гір до річок несе вітер

нові ідеї, 

замість яблук Афіна знаходить гачок...

Чи спокійно без неї?

Ні, до Венеції не так прямувати.

Там до тіней палаццо додати б ватри.

Подвоєні приголосні чи стандарти?

І магдаленас у Магдебурзі -

вже не мистецтво, 

а побічний ефект

кольорових скерцо, 

чи то гра

небесного хірурга - Дурги

на віні, 

що сповіщає про перетин

сюжетних ліній.

Крізь які скельця дивитись на Еверест?

Чи ввійдуть ефемерні Геспериди у цей контекст?

Тож невідомо, чи досяжний цей ідеал, 

та педантично, 

всі помилки викорінюючи з осель, 

до `Марсельєзи` злітає замішаний на

павутинні й тиші

найдивніший у світі коктейль.