Ольга Каліновська, Олег Криштопа, Євген Назаренко, Валентин Трохимчук, Дарина Феденко. Неоголошена війна. Невідомі факти і хроніки АТО.
Той, хто постійно стежить за російсько-українською війною, не знайде невідомих фактів і хронік АТО у цій книзі. Або це своєрідний піар-хід видавця, або чтиво призначене для непідготовленого читача.
Книга написана журналістами 5 каналу, який належить Петрові Порошенку. Президент постає у ній білий і пухнастий - і це ще один доказ відсутності свободи слова в Україні. Тепер можна чекати подібної книги від журналістів "Еспресо", де білим і пухнастим буде Яценюк, чи від журналістів телеканалу 1+1, де білим і пухнастим буде Коломойський, чи від журналістів телеканалу "Україна", де білим і пухнастим буде Ахметов, чи від журналістів IСTV, де білим і пухнастим буде Кучма, і так далі. Чий засіб масової інформації – того й свобода слова.
В "Неоголошеній війні" – чимало помилок, і це радше відсутність належної уваги не з боку літературного редактора, а коректора. Крім того, спостерігаємо за ляпсусами в перекладі з російської на українську, а ще за калькою і суржиком – і це вже, схоже, стало нормою для "Клубу сімейного дозвілля", а саме в цьому видавництві вийшла книга.
Це з негативного. Але все-таки переважає позитив. Авторському колективові вдалось упіймати дух війни, вміло поєднуючи хроніку війни з розповідями про безпосередніх учасників бойових дій.
У книзі червоною ниткою вперто проходить думка, що це війна, а не антитерористична операція, і війна російсько-українська, а не громадянська.
А ще ця книга містить аналітику, хоча "Велика політика" Валентина Трохимчука на 5 каналі видається якіснішим продуктом. Можливо, справа у візуальному сприйнятті. Але навіть і в такому вигляді це дозволяє зрозуміти механізм військових дій, усвідомити логіку війни, хоча, здається, яка вже там логіка може бути у війни.
Від захоплення Криму до подій у Дебальцевому – саме такий відтинок часу показано в книзі. Цілком очевидно, що можна писати продовження, хоча автори, як самі зізнаються, "хотіли б закінчити нетиповим "ДАЛІ НЕ БУДЕ". Але ми розуміємо, що далі все-таки буде, бо Путін на цьому не зупиниться. Його метою, за великим рахунком, є не Крим і Донбас, і навіть не Україна. Новітній фюрер націлився на Європу, аби встановити паритет зі Сполученими Штатами Америки.
Усі геополітичні зазіхання сильних світу цього розбиваються об мужність і несхитність простого українця. Ні Путін, ні лідери Європи та США не робили на це похибки – а даремно. Саме мужність і несхитність простого українця, а ще не досліджена українська містика, яка йде з
часів козацтва, робили те, чого, здається, у звичайних умовах зробити неможливо. Тому й досі ніхто не може достеменно пояснити, як Україні вдається протистояти Росії.
Сила народу не безмежна, і це повинні розуміти українські політики, які розкрадають державу. Ця сила поволі вичерпується – і на це розраховують сильні світу цього, для яких Україна є дрібним пішаком на геополітичній шахівниці. Цією фігурою вони запросто можуть пожертвувати заради досягнення своїх дріб’язкових цілей. Українці для них – не нація, а підручний матеріал, який сміливо можна кинути у горнило війни.
Книга написана людьми з українським майбутнім, хоча багато хто з них мав російське минуле. Вона позбавлена зайвого оптимізму, бо люди розуміють, що може статися, коли Путін усе-таки вдасться до повномасштабної війни. Але немає в ній і лякливого песимізму, бо всі розуміють, що наша перемога – у наших руках. Можна скільки хочеш сподіватися на допомогу західного світу, але без мобілізації внутрішніх резервів, коли буквально кожний українець працюватиме на перемогу, нічого путнього у нас не вийде.
Мабуть, це найважливіший підсумок книги, звернений до кожного читача: щодня працюй на перемогу, бо від цього залежить не лише майбутнє України, а й твоє особисте майбутнє.
Анатолій ВЛАСЮК
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
