Даленіє ранок, даленіє,
Ранок мого власного життя.
Як же швидко доля вечоріє,
Молодість вдягаючи в літа.
Де ж моє дитинство заблукало?
А було ж, учора ще було!
Це ж воно коліночки збивало,
Й плакало лякаючи село…
Де солодкий присмак хвилювання,
Юності – квітучої пори?
Де моє тепер оте кохання,
Що портфель кидало догори?
Даленіє ранок, даленіє,
Та допоки ніч ще не прийшла,
В небо, як і вчора мрії сіє,
Вічна, нестаріюча душа!..
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.