Чи полонізм слово "дякую"?

В українській мові сьогодні вживаються два слова для висловлювання подяки – "спасибі" та "дякую", які мають різну етимологію. Більш прозорим є походження і значення слова "спасибі". Давній слов'янський вираз: "Спаси, Боже!" в процесі використання злився в одне слово. Сталося це порівняно недавно. У писемних пам'ятках це слово вживається починаючи з XVI століття.

А ось слово "дякую" має набагато давнішу і складнішу історію. Деякі мовознавці виводять його походження від німецького "danke" через посередництво польської мови. Академічні словники однозначно подають його як полонізм, запозичений з німецької мови. Так, в "Этимологическом словаре" Макса Фасмера читаємо: "дяковать "благодарить", дяка "благодарность", зап., южн. (Даль), укр. (по)дяка - то же, дякувати "благодарить". Через польск. dzięk м., dzięka ж. "благодарность", dziękować "благодарить" (с XIV в.) из средневерхненемецкого dank "благодарность", danken "благодарить".

Слідом за ним 7-митомний "Етимологічний словник української мови" (найповніший на сьогодні подібний словник) повідомляє, що слово "дяка … - запозичене з німецької мови через польську". Проте подібні твердження виглядають поверховими та непереконливими.

По-перше, ареал розповсюдження слів із коренем "дяка" надзвичайно широкий. Він охоплює майже всі германські мови (німецька "danke", голландська "dank", англійська "thank", скандинавські "tak", "takk"), усю групу західнослов'янських мов (чеська "děkuji", польська "dziękuję", словацька "ďakujem"), а також окрім української мови вживається ще й в білоруській "дзякуй".



По-друге, слова з цим коренем використовуються в деяких діалектах російської мови. Так, наприклад, як випливає із "Словаря русских народных говоров", слово "дяка" в значенні "благодарность" зустрічається в південно-західних говірках російської мови, а також у ветлузькій говірці (Костромська губернія). Але це ще не все. У зазначеному словнику зафіксовано цілу низку похідних слів з основним, а також семантично близькими значеннями, а саме: "дяканье – "усердное угощение, потчевание" (Калузька, Тверська губернії); дякать – "благодарить, говорить спасибо" (Тверська губ.), "угощать, потчевать" (Калузька губ.); дяковать – "благодарить" (південно-західні говірки, Тверська губ.), "проявлять уважение, кланяться" (Ярославська губ.), "угождать, ублажать" (Орловська губ.)".

Отже можна стверджувати, що слово "дяка" та похідні від нього існували в українській мові принаймні ще з часів Давньої Русі, тому й збереглися у деяких російських говірках.

Усіх нас ще з дитинства навчають казати чарівне слово "дякую". Воно виражає зичливість та повагу, а тому це слово вирішили вшанувати і за ініціативою ООН та ЮНЕСКО запровадили на його честь Всесвітній день "дякую". Запровадили таке свято аби нагадати людям про можливість гарних манер та вміння висловлювати вдячність. Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий.

Психологи стверджують, що слово "дякую" дійсно чарівне і здатне творити дива. Крім того, слова вдячності здатні змінити наше життя на краще, бо вони налаштовують на позитив та покращують взаємовідносини. А тому частіше кажіть "дякую" і тоді добра у вашому житті буде значно більше.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше