Сьогодні тема політики стала для нас як ніколи важливою. Ту ситуацію, що склалася в нашій країні, можуть вирішити тільки наймайстерніші та найрозумніші люди, які вміють діяти обережно, щоб не нашкодити країні та народу. На жаль, нам із цим поки що не щастить. Українські політики ніби й намагаються щось робити, але результат найчастіше не той, котрого ми прагнемо. Можливо, це через брак досвіду чи політичної культури. Або ж вони звикли дбати лише про власні інтереси. Одне можна сказати точно, це навряд чи питання національності. Ось вам доказ.
На початку 90-их років на іншому кінці світу свою політичну кар’єру будував Рамон (або українською Роман) Гнатишин. Синові емігрантів з України вдалося стати 24-им генерал-губернатором Канади.
Його сім’я емігрувала з села Вашківці, Чернівецької області. Батько майбутнього генерал-губернатора, Іван Гнатишин, був канадським юристом і сенатором від Партії прогресивних консерваторів. Він і сам балотувався неодноразово до владних інстанцій, однак обраним не був. Зате у 1957 році став королівським адвокатом, а згодом - сенатором від округу Саскатун.
Роман Гнатишин почав свою кар’єру з Королівських повітряних сил та юридичної практики, якою він займався впродовж 27 років. Згодом він був обраний до Палати Громад Канадійського парламенту від консервативної партії, далі пост міністра енергетики і гірничої промисловості, а за ним - юстиції. А в 1989 році, завдяки тодішньому прем’єр-міністру, Роман став генерал-губернатором Канади.
Щоби ви краще розуміли, про що йде мова, канадійські генерал-губернатори є представниками британських монархів. Вони виконують певні конституційні та церемоніальні функції глави держави, тобто є, фактично, правою рукою монарха за океаном. Так от, Роман на цій посаді зробив чимало, щоби її популяризувати. Наприклад, його резиденція була постійно відкрита для відвідувачів, а ще він заснував премію в галузі мистецтв. Одним з головних напрямків його діяльності стала політика багатокультурності, адже саме в ній він вбачав основу рівності та єдності в країні.
В період його правління Канада однією з перших підтримала незалежність України у 1991 році і налагодила з нею дипломатичні відносини – народившись у Канаді, Роман не забув про своє українське коріння. Він ніколи не приховував своїх мрій про вільну, незалежну Україну.
Цікаво те, що в українського генерал-губернатора зовсім не було ворогів. Він був настільки доброю та порядною людиною, що навіть його суперники ставилися до нього приязно. Він міг знайти спільну мову кожним, водночас залишаючись щирим. Навіть будучи лідером консервативної партії, він міг знайти спільну мову з опозицією, що рідко вдавалося іншим. Саме цього не вистачає нашим політикам – здатності вислухати чиюсь думку і спокійно донести свою позицію, не влаштовуючи розгромів та скандалів.
І хоча Роман Гнатишин помер у 2002 році, його і досі пам’ятають і шанують як в Україні, так і в Канаді. І схоже, він вартий такої шани.
Так, ви можете сказати, що Канада це щось зовсім інше, в порівнянні з українськими реаліями. Але подивіться на це з точки зору хорошого прикладу. Роман Гнатишин – шанований політик, який чесно дійшов до своєї посади наполегливою працею, і не користався своїм «місцем під сонцем» задля власної вигоди. Інакше, він би не затримався на урядовій посаді так довго.
Сьогодні наше майбутнє в наших руках. Ми стоїмо на порозі нового початку і можемо справді щось змінити, і не тільки на словах. Головне не втратити ту спонуку, яка поведе нас до кращої, оновленої України. А потенціал для цього в нас точно є :)
Матеріал підготовано для Редколегії UA Modna
Автор - Женя Гунчевська
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
