|
26 квітня 2016
Mihal Vlad |
ниць гепнутись
й не вигепнутись тут
такі страшні – мороз дере по шкірі
наклали на мармизи зранку бруд
оті фарбиська
й ходять – наче звірі
усе шепочуть
клацають – як чорт
щелепи звело – зуб на зуб не вскоче
а в кобурах пістоля чорний хорт
та білі – мов скажені – круглі очі
набоїв море
палять – досхочу
свистять тут кулі – ніби шпак весною
а я сиджу – тихесенько мовчу
бо вякну щось –
зашорять в однострої
і буду теж…
по вулицях гасать
німих та ницих нищити й картати
навчуся їхні пісеньки співать
а потім пограбуймо їхні хати
отак й загину
десь – в там тім ряду
свій шлях закінчу в сьомім колі Аду
боронь би Боже – та запізно йду
моливсь замало
от тобі – і рада
26 квітня 2016
Михал Влад
| 0 | 2315 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
