Чому серіал "Чорнобиль" став індикатором людяності і про що нам завжди варто пам'ятати

Завдяки серіалу "Чорнобиль" від HBO навколо ядерної катастрофи 1986 року шалений резонанс. У серіалі в цілому достовірно передані причини аварії, дії штабу з ліквідаці та наслідки. Утім, зрозуміло, що в умовах обмеженого хронометражу не вдасться охопити усі аспекти катастрофи. Одним з них був процес лікування постраждалих пожежників і операторів станції. Про це і будуть наступні кілька абзаців.

Одними з найбільш моторошних у ІІІ епізоді серіалу були сцени з Московської клінічної лікарні №6, куди? починаючи з 26 квітня? направляли постраждалих співробітників станції та пожежників. Очима однієї з героїнь, Людмили Ігнатенко, ми бачимо як радіація вбивала їх...

Василь Ігнатенко та його товариші в період "ходячого небіжчика" — після перших симптомів променевої хвороби (рвоти, ядерної засмаги); вона характеризується нормальним самопочуттям. Утім, це передує фатальному загостренню...

Сильні кадри не дають відповіді, як медики намагались лікувати і рятувати постраждалих. А це теж цікава сторінка історії катастрофи: лікарі комбінували відомі методи з експерементальними, їм часто доводилось імпровізувати...

СРСР не вперше зіткнувся з випадками променевої хвороби; уся історії поступу "країни рад" в атомній сфері наповнена випадками опромінення внаслідок аварій на виробництві, у процесі експлуатації ядерних підводних човнів тощо. Постраждалим ставили діагноз "хронічна променева хвороба" — це означало, що протягом тривалого часу вони отримували значні дози радіації. Щоб вилікуватися, важливою була гарно налагоджена діагностика (щоб вчасно визначити наявні симтоми), повний вивід людини з-під дії джерела опромінення.

Далі, найчастіше, організм відновлювався, звичайно, не без участі медиків. Досвід кількох осередків був акумульований при створенні тієї самої Шостої клінічної лікарні у Москві. Проблема була в тому, що у випадку вибуху на ЧАЕС постраждалі стали жертвами гострої променевої хвороби — вона виникає при короткочасному опроміненні надвеликими дозами радіації. З нею давно зіткнулись японці після атомних бомбардувань у 1945 році. Після — ніхто, тож було дуже мало часу розібратися, що потрібно робити...

Фаза "разпалу" — початок невідворотних процесів в організмі, відмирання кісткового мозку, руйнування судин тощо.

Перші екіпажі швидкої були біля станції вже за десять хвилин після вибуху. Кілька годин вони надавали першу допомогу та евакуйовували постраждалих у міську лікарню Прип'яті. Там до третьої години ночі максимально мобілізували персонал. Тоді ж зателефонували Ангеліні Гуськовій у Москву — провідному фахівцеві з "променевих" хвороб. З опису симптомів вона зрозуміла, що пожежники постраждали від радіації, попри те, що на місці вважали, що справа в отруєнні паром. Гуськова за кілька років згадувала, що вже о 5 годині була готова група професійних лікарів для виїзду на місце, але Москва довго не давала "зелене світло". Медики відбули лише о 14 годині 26 квітня: одразу організували відправку найбільш "важких" у Москву, але багато часу було втрачено.

Найбільш важких хворих вміщували у спеціальну асептичну палату — це потрібно було для уникнення смерті від інфекцій. Ми впізнаємо її і по ширмах, які мали захищати медперсонал від випромінення

Медики розуміли, що головна мета — зберегти кістковий мозок, який відіграє величезну роль у процесі утворення клітин крові. Якби він не помер, то міг би через певний час забезпечити регенерацію організму. У Москві в цьому плані дуже розраховували на міжнародну підтримку; до СРСР прилетіли фахівець з трансплантології Роберт Ґейл з бізнесменом Армандом Гаммером. Останній вкладав кошти у дослідження теми захворюваннь, спричинених радіацією.

Гості запропропонували лікувати методом, яким борються з раком крові, —  знищити власний кістковий мозок пацієнту та зробити пересадку донорського. Такий курс був санкціонований "зверху" і почали... З 13 пацієнтів у найбільш важкому стані, з якими провелу процедуру, вижили лише двоє. Це пояснювали спочатку великими дозами опромінення, несумісними з життям. Пізніше стали виникати сумніви у правильності самого лікування. Виявилось, що "доктор" Ґейл, по-перше, не мав медичної освіти, по друге,  очолював невеликий центр з трансплантацій і мав справу з лейкозом, а не з випадками променевої хвороби. Хай там як, але усі відмічають мужню поведінку американця, який не боявся спілкуватись з хворими, "пробивав" підтримку у свого мецената та сприяв міжнародному розголосу теми.

Стадія некрозу тканин і остаточної відмови кісткового мозку передувала смерті

Більшість усім відомих документальних фільмів і стрічок концентруються навколо допомоги постраждалим у Москві. Зовсім на переферії залишилося лікування постраждалих від радіації у Київському рентгенрадіологічному та онкологічному інституті (КРОІ) під керівництвом лікаря Леоніда Кіндзельського.

Кияни обрали зовсім іншу методику, яка використовується при цитостатичній хворобі — нею страждають люди з онкологією від наслідків променевої терапії. Метод Джорджа Мате випробували під час аварії на одній з АЕС в Югославії у 1967 році: пацієнтові вводять клітини крові, не вбиваючи їхній кістковий мозок. Поки радіація атакує "гостей", він регенерувався. У цей же час організм максимально "чистився" від радіації — постраждалі постійно лежали під крапельницями, багато пили та чудово харчувалися. У результаті з більш ніж 50 пацієнтів з ознаками променевої хвороби у Києві помер лише один!

Кіндзельський постійно вступав у дискусії з функціонерами з Міністерства охорони здоров'я, які прагнули схилити його до "московської методики". Погрожували у випадку смерті одного з пацієнтів внаслідок операції позбавити звання професора...

P.S. Виявляється, ще до аварії в СРСР була розроблема вакцина, яка знижує вплив радіацію на людський організм — так звана "вакцина Б". Вона не була використана у перші дні після вибуху і на початку ліквідації, її обмежено вводили "біороботам", які прибирали графіт з даху реактора. А книгу, яку підготувала Ангеліна Гуськова зі своїми колегами ще на початку 1970-х років, де йшлося про дії у зоні радіоційного опромінення, опублікують лише після катастрофи у 1989 році... Що ви знаєте про те, як стріляти самому собі в ногу?

Джерело: telegra.ph.

Зображення - pinterest.com.