чому ми так і не зрозуміли ніцше

Історія Фрідріха Ніцше залишиться невідомою. Самий геніальний філософ усіх часів й народів, котрому вдалось певною мірою створити колайдер духу та мислення. Він є самим таємничим та містичним, самим парадоксальним й сміливим ліриком.
Нещодавно під час кавування познайомився з автрійцем, який просто випив за сусіднім столиком п'ять філіжанок кави й на добрій англійській мови розказав, що відвідує місто наше один раз на три місяці й завжди завершує подорожжю в Микуличин. На питання чому саме п'ять філіжанок відповіді не почув..і такий в нього ритуал щодня... за фахом він фізик й в розмові про колайдер він торкнувся цікавого феномену, який ми мало досліджуємо - Середовище. Social environment. Середовище нестабільне. Тобто воно не може бути стабільним апріорі, тому що взаємодіє із неймовірно неполіченим градусом факторів, змін, градацій й перевтілень. Звести усе до динаміки вітрів, космічного буяння, сонячного трагізму чи примхливості міжпланетного вакууму - лірика неліричного характеру...Social environment, як і феномен common sense, залишаться парадигмами, які варто досліджувати математично. 
Взагалі важливим є діалог. Без діалогу важко взагалі вхопити перехресність пограничного мислення. Без діалогу - усе марно... мистецтво самого мистецтва - це діалог, це проговорення відбутого з етимологій та мотивацій для забезпечення продовження. Література - це діалог з читачем. В цьому і феномен " слова в романі", що зрештою відчути слово можна в прямому контакті із полігибридним середовищем, дзеркалом рефлексій та магією метаморфоз - без посилання на гравців логосу... можливо сам роман давно зник внаслідок конвенційної домовленості міждискурсних гравців пост-пост, як і необхідність в монументальних формах живопису - байдуже чи це станкова гіперреалістична ре-копія чи калька дійсності чи це поліаморфний антимонумент, який нищить й заземлює усе надлюдське й жадання надлюдського домінувати над простим людським в сутінках божої імманентності...
Одним словом усе сучасне - це деконструкція культу. Культури культу. Бо культура - це культивація, на штиб розрихлення грунту плугом, селекція одиниць для зрощення...культ релігії завершиться Деконструктивними Культами - скажімо діяльністю харизматів - і вони повернуть чудо в релігію, і вони повернуть силу магії старих ритуалів... такий прогноз і все відбувається в моментах протидії філософії Ніцше, якого мало хто зрозумів. З якого зробили колайдер одвічної драми та трагедії, хоча насправді - це тотальний тверезий позитив... тверезий, бо не ілюзорний, тверезий - бо відповідальний... тверезий - бо фундаментально перспективний...
Можливо , Ніцше зламався від надлишку інформаційного абсурду, імовірно, якщо б він дочекався появи Квантового комп'ютера - все було б гуманніше. Але Ніцше створив квант власними руками.. він не хотів чекати й вивергнув, як тисячолітній вулкан увесь трьохсотлітній апокаліпсис, одкровення самотнього генія.. геній - це страшна карма... геній - це постбуддизм, тобто бажання випити океан й відтворити з десяток нових....сумний досвід. Але генії не повертаються на землю в формулах реінкарнаційної хімії - вони карбуються в муках в міждискурсі історичного струму в формі дефініційного знаку, який зрештою волає спрощення - скажімо, в перспективі Ніцше - просто "ніцше-антихрист" чи * ніцше- надлюдина* чи #ніцшежаданнявлади... А суть залишилась неправильно зрозумілою і сама ідеологія нацистських спільнот, які маніпулювали феноменом Надлюського - просто спотворили лірику. А жадання влади - це не вектор політичної агресії, а воління Домінування над собою. Опанування собою... 
Тоді що ж є тим надлюдським? Певною мірою, це те , чим ми бавимось останні 30 років - просто антиідеологічна воля, антикульт, антиритуал, антимонумент. Де ми повернимось до парнасу без богів - бо це просто Гірка з глини, де ми повернимось до себе - доланням усіх конструкцій особистісних матриць, до діалогу з собіподібними - а не різомічними легіонам трансверсійних загонів незрозумілих легіонів.. де контекст є зайвим і необхідним одночасно. Бо Заратустра - це і є сам Ніцше. І він хотів створення нового світу... можливо мені це вийде зробити. Можу взяти на себе цей тягар ....з часом перевіримо.
І антихрист.. тут довга історія, але Ніцше вірив в Бога чи бога.. людиноподібного чи богоподібного - але вірив. Бо атеїзм є вірою, лишень проти узурпованого одного розуміння бога. Тобто це протест проти лінійного в сокровенному, стороннє апріорі не може бути одноосібно лінійним. Тут певною мірою також допоможе квантовий комп'ютер - саме в розумінні бога, як чогось антиконстантного...і антихрист - це не просто ресентимент вівців, які пасуться під горою і волею обраних пасіонаріїв, котрі підкорюють верхівки - просто з висоти краще видно лінійність ландшафту, верніше просту нерівну лінійність...і Заратустра хотів виокремити дерево з лісу й з'єднати верхів'я гір.... і феномен канатоходців - це також східна практика програм й циклів та синусоїд перевтілень. Усе криється на Сході. Ніцше, як Шопенгауер - черпали себе в східних практиках й асимільовували формули брахманів в закони європейського автоциклу... звідки і трагедія і тріумф... слова створять це мільярди альтернативних полісвітів....