ЧЕСНІ ПАДЛЮКИ
Гі де Мопассан. Пампушка.

Цю новелу вважають вершиною творчості письменника.

Історія повії Лизавети Руссе, яку називають Пампушкою за пишні форми тіла та великі груди, не залишила байдужим читача.

Здається, простий епізод: німці окупували Францію, прусський офіцер відпустить компанію французьких втікачів, якщо Пампушка переспить з ним. І ось навколо цієї події ми бачимо справжні обличчя самої повії й чесних падлюк, як вона назвала тих, хто її оточує.

У невеличкій новелі “Пампушка” маємо півтора десятка персонажів, кожний із яких наділений Гі де Мопассаном неповторністю і впізнаваністю. Звичайно, в центрі уваги знаходиться сама “Пампушка”:

“Жінка, одна з тих, яких називають зальотницями, славилася своєю передчасною пухнявістю, і за це її прозвано Пампушкою. Маленька, кругленька, гладка та товста, з пухкими, наче з постискуваними в суглобах пальцями, подібними до низок з коротких сосисок, з лискучою пружною шкірою, з величезними грудьми, які випиналися під одежею, вона все ж таки була сласна й приваблива своєю, такою приємною для ока, свіжістю. Лице її було мов яблуко, червоне, наче пуп’яшок півонії, готовий розцвісти; на ньому вирізнялись двоє чорних чудових очей, відтінених довгими густими віями, і чарівний маленький, вогкенький, ніби вмисне для поцілунків, ротик з дрібними блискучими зубками.

Крім цього, казали, було в неї чимало й інших неоціненних зваб.

Зараз же, як тільки-но впізнавали її, шепіт пробіг серед добродійних жінок, і слова “повія”, “публічний сором” було вимовлено так голосно, що вона підвела голову. Потім вона обвела своїх сусідів таким задьористим та сміливим поглядом, що враз запанувала повна тиша і всі поспускали очі, крім Люазо, який стежив за нею веселим поглядом”.

Звичайно, в центрі уваги читача, чи переспить Пампушка з прусським офіцером, а тоді всю компанію відпустять, але для письменника, як на мене, важливіше вести іншу лінію. Його надзавданням є викрити чесних падлюк. Спочатку ці люди змирилися з німецькою окупацією й непогано почувають себе в компанії прусських офіцерів. Але загарбник залишається загарбником, і французи бояться, що залишаться без своїх статків. Вони хочуть втікати під маркою того, що торгуватимуть в інших, ще не окупованих районах Франції. Звісно, про повернення додому не йдеться.

Несподівано виникає перепона. Прусському офіцерові плювати на дозвіл генерала, свого військового командира, бо він тут начальник, і чесні падлюки поїдуть далі, якщо Пампушка з ним переспить. Коли та відмовляє, це викликає в них патріотичне обурення діями вояки, і повія в їхніх очах стає мало не героїнею. Але перспектива залишитися в окупованому місті, де незабаром можуть розпочатися воєнні дії, змушує їх долучитися до переконання Пампушки віддатися прусському офіцерові. В хід ідуть історичні та релігійні аналогії. Цілком очевидно, що для чесних падлюк це не має жодного патріотичного значення, а віра в Бога для них є порожньою. Але Пампушка заради цих людей іде до ненависного прусського офіцера, якого вважає ворогом свого народу.

Коли справу зроблено і заручників відпускають, кардинально змінюється ставлення чесних падлюк до Пампушки. Вони вважають її повією, якій все одно, з ким переспати.

В новелі є одна штучна сцена, коли всі втікачі забувають взяти з собою в дорогу їжу, а Пампушка ділиться з ними своїми запасами. Навряд чи це можливо. Бодай хтось мав би взяти їжу в дорогу. Але це потрібно письменникові, щоби ще раз підкреслити ницість чесних падлюк. Коли прусський офіцер їх відпускає, вони їдять у дорозі, але з Пампушкою не діляться. Голодна, вона плаче від несправедливого ставлення до неї з їхнього боку.

До теми повій Гі де Мопассан неодноразово звертався у своїй творчості. У “Пампушці” його головна героїня за моральними якостями стоїть набагато вище чесних падлюк.

Драматургія розповіді, яскравість персонажів, розкриття психологічного підґрунтя подій роблять “Пампушку” Гі де Мопассана шедевром світової літератури.

Анатолій ВЛАСЮК

30 червня 2019 року