Черговий військовий злочин Асада та Путіна:  Бійня. Ярмук. Другий день штурму

Палестинський табір Ярмук, що є фактично передмістям Дамаску, виявився міцним горішком. Можливо, що міцніше за Східну Гуту, оскільки тут немає відкритих передмість, в облозі знаходиться чисто житлова забудова, причому гранично стихійна й хаотична, оскільки тимчасовий наметовий табір, створений багато десятиліть тому, поступово перетворився на повноцінний житловий район з чисельністю населення понад 100 тисяч чоловік, проте забудовувався він без жодного плану, густо й упритул…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

*

Враховуючи багаторічні бойові дії, в ході яких квартали Ярмука неодноразово ставали полем бойових дій, у тому числі й із застосуванням важкого озброєння, зараз це непрохідні розвалини. Мабуть, єдиною істотною відмінністю Ярмука від Східної Гути є відсутність такої розвиненої системи підземних комунікацій, як там. Але цього і не треба – вулиці під розвалинами будинків перетворилися на ті ж самі підземні тунелі, прикриті зверху уламками.

 Сирійці й проурядові палестинські формування поки побоюються йти в «лобовий» штурм. Відверто кажучи, у сирійців просто немає для цього відповідного інструменту. В Іраку в Мосуле була спеціально підготовлена для умов міських боїв «Золота дивізія», проте навіть її було недостатньо (хоча Мосул, безумовно, зовсім інше за мірилами місто, ніж хай і великий, але все-таки район Дамаску). У сирійців є республіканська гвардія, але навряд чи її використовуватимуть так, як використовували іракці «золотарів» – для Асада гвардія – останній його особистий резерв, і сумнівно, що він ризикне покласти його весь в Ярмуку.

 

 Війна в такому складному в усіх відношеннях населеному пункті специфічна за визначенням. Жодні розфарбовані мапи не дають хоч якогось адекватного уявлення про те, що відбувається, тому що контролювати ці розфарбовані розвалини практично марно. Вся боротьба зводиться до лобового знищення живої сили супротивника, і розмін один до п'яти на користь тих, що обороняються вважатиметься за великий успіх. У Мосулі підсумковий рахунок був один до дев'яти-дванадцяти, і прямо скажемо, іракцям ще добре повезло.

 

Мабуть, тому поки штурм як такий не ведеться. Тривають абсолютно нещадні обстріл і бомбардування (за останню добу завдано вже близько 300 бомбово-штурмових і не менше тисячі артилерійських ударів). Висуваються розвідувально-штурмові групи невеликої чисельності, але поки практично всі вони винищуються мало не на підходах. Вельми високі втрати і в техніці, але видно, це нітрохи не бентежить командування, яке вважає ці втрати цілком допустимими, враховуючи складність завдання.

 

Цивільне населення не враховується зовсім. Якщо в Мосулі можна було звинувачувати іракців, що вони не створили достатню кількість таборів для біженців, які виходять, що привело до масової загибелі їх в стихійних таборах і стоянках навколо Мосула, то в Ярмуку ніхто не турбується навіть про вихід людей з території району. Табори для біженців при такому підході не потрібні взагалі, порятунок людей наданий ним самим. Втім, ступінь озвіріння на сирійській війні давно перейшов всі мислимі межі.

Логіка наступальної операції вже є видимою: спочатку вирішено покінчити з східною частиною табору, де окопалися СВА і ХТаШ. У західну частину, де ІДІЛ, поки прагнуть не лізти, хоча бомбардування йдуть і в цьому районі. Метою наступальних дій поки є спроба змусити тих, хто обороняються скласти зброю і виїхати за межі асадівської території. Можливо, що з СВА і ХТаШ це вийде, з ІДІЛ, видно, домовитися не вийде, проте особливих проблем для виходу вони, схоже, не бачать. При тому безладі, який панує зараз у Сирії, піти з Ярмука самостійно для них навряд чи проблема. Ймовірно, якийсь час ІДІЛ відбиватиметься, після чого зніметься з місця і піде у напрямі пустелі без всяких домовленостей, і навряд чи йому будуть в цьому перешкоджати.

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.