Чари від слова Charity

Як часто ми задумуємося про неминучі речі?... Як часто ми дбаємо чи допомагаємо людям, що потребують допомоги... кожного?

Зазвичай не задумуєшся над цим, допоки біда не постукає у двері..., допоки допомога не буде потрібна... тобі...

         Вкотре мистецтво допомагає нам згадати про те, що не все у своєму житті можна контролювати і завжди все йде за задумом Творця...

         Днями відвідала прем'єру театрального арт-проекту за мотивом одноіменного роману Е.-Е. Шмітта "Оскар і Рожева Пані". Під час перегляду вистави важко описати словами які емоції я відчула...  Так легко, невимушено і просто говорили про... невиліковні хвороби, про невідворотність, про прийняття неминучого... Історія про невиліковно хворого хлопчика, якому залишилося жити 12 днів вразила в саме серце. Дитяча безпосередність, чистота, сміх, плач, розпач - це емоції головного актора і, мабуть, завдяки тому, що цю роль зіграв хлопчик, а не досвідчений актор, вони були настільки реалістичними, що не можливо не повірити, дивлячись на його гру. Саме поєднання на сцені театру професійних акторів Івано-Франківського музично-драматичного театру, дітей віком від 8 до 13 років та участь провідної акторки столичного театру Ірми Вітовської стало відкриттям у як у цього творчому проекті так і в діяльності театру загалом. Власне, головні герої проекту - хлопчик Влад Балюк, Марко Кирильчук та Ірма Вітовська. Не пригадаю іншої спільної роботи акторів, постановників провідних театрів та відомих музикантів.

         Усе, що відбувалося на сцені вражало своєю різнобарвністю, емоційністю, насиченістю, технічною стороною і, безперечно, майстерною грою акторів. Головні герої - хлопчик та Рожева пані - подарували глядачам справжні живі емоції. У залі лунав то гучний сміх, то схлипування. Біль і переживання за онкохворого хлопчика, якому вже не можуть допомогти лікарі, пройняли кожного. Не залишилося жодної байдужої людини. Щемливий біль вилився у нестримний потік сліз.
Повинна віддати належне музичному супроводу арт-проекту: аранжування творів гурту "Океан Ельзи" та, така вдала саме тут, "Ангели", які надав С. Вакарчук саме для "Оскар і Рожева Пані". Під час перегляду ключових епізодів вистави музика підкреслювала і поглиблювала емоційний настрій. Приємно, що автор музики відгукнувся на прохання постановників і долучився до доброї  і такої необхідної справи.

Технічне оформлення проекту, яке  мало вигляд мультика з дитячих малюнкв, було надзвичайно реалістичним і воодночас по дитячому добрими. Так вміють бачити і творити тільки діти. Дитячі малюнки на полотнах сцени відображали їхнє бачення та сприйняття світу. Глибоко вразив останній малюнок:
 
Це дерево з 11 листочками, на якому кожен листочок зображено як десятиліття, яке проживає хлопчик впродовж одного дня. Наприкінці дня листок опадає і починається нове десятиліття. І коли всі листочки опали... хлопчик помер... і це оголене старе дерево, що прожило 110 років, набуло форми і вигляду обличчя старенького дідуся і вмить зацвіло квітами. Це виглядало як символ нового, яскравого і світлого життя. 

         Вразило те, що із самого початку вистави і практично до останніх слів Оскар спілкується з Богом і це виглядало настільки по-справжньому. Бог - це найкращий друг, з яким можна поговорити про все, порадитися, посміятися, поділитися болем. По суті, проект - це листи до Бога про кожен прожитий день, про досягнення, про емоції, про друзів. Любов до Бога вилилася у таке ніжне і дитяче прагнення бути почутим.
        Згідно з романом Рожева пані - це організатор дитячих свят, яка з меркантильних міркувань погоджується спілкуватися з хлопчиком кожен день в обмін на оплачені дійства для інших діток з лікарні. Та її так захопило спілкування з Оскаром, що думками та душею вона була постійно з хлопчиком. Вдало використані відео з проекту "Стати зіркою", в якій приймала участь І. Вітовська, адже саме завдяки цим записам хлопчик сміявся, знайомився з нею і щиро її полюбив.

       І трошки про ЧАРИ... Арт-проект "Оскар і Рожева Пані" є можливістю зробити чарівними дні, години, миті останніх днів життя у паліативних центрах, яких так мало в Україні. Жодна людина після перегляду не змогла б не зробити маленьке чудо для покращення світу цих людей та дітей. Театр теж долучився до благодійності: всі кошти від прем'єрного показу будуть спрямовані на підтримку виїзних відділень для допомоги важкохворим дітям вдома.

Ця стаття - це звернення до людей про те, щоб творити ЧУДО. Маленька допомога може виявитися великим чудом зцілення або чудом позбавлення болю. А чудо - це те, чого чекає будь яка людина. І я вірю в те, що чудеса трапляються і є справжнім Божим Дарунком.