Це все має одну назву: живити вогонь..

Олег Лишега залишив глибокий слід в українській літературі

, а книжки з його доробком досі виходять в українських видавництвах, що лише засвідчує його статус класика.

Вечір відбудеться за участі літературознавця, професора Тараса Пастуха, письменника та видавця Василя Ґабора, банудриста Володимира Войта, який виконає пісні на слова Олега Лишеги, та друзів письменника.

Олег Богданович Лишега (30 жовтня 1949 — 17 грудня 2014) — український поет, драматург і перекладач. Його називають реформатором української поезії.

 У 2000 році Лишега та Джеймс Брасфілд одержали нагороду ПЕН-клубу за переклад англійською мовою збірки «Вибрані вірші Олега Лишеги». Лишега — перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад. Вручення нагороди йому та його перекладачеві Д. Брасфілду відбулося 15 травня 2000 року в Театрі Волтера Ріда в Лінкольн-центрі. Член журі, американська поетка Рейчел Гадас зокрема зазначила: «Лишега веде нас до ноктюрного світу, де темні дерева, заледенілі стави та невидимі істоти віщують появу альтернативного всесвіту, де можна будь-що втратити та віднайти». Книга Лишеги «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» в 2010 році увійшла до довгого списку премії української служби Бі-Бі-Сі «Книга року Бі-Бі-Сі». 18 січня 2013 року було оголошено, що Олег Лишега став лауреатом премії «ЛітАкцент року — 2012» в номінації «Художня література» зі своєю збіркою «Великий міст».

Олег Лишега народився в Тисмениці на Івано-Франківщині в родині вчителів — його батько Богдан Григорович викладав іноземні мови у школі, а мати, Віра Сильвестрівна, була родом з Запорізької області та викладала у Тисмениці українську філологію та малювання. В дитинстві Лишега навчався в художній школі.

1968 року вступив до Львівського університету на англійську філологію, вчився разом з Віктором Морозовим. У студентські роки здружився з поетом Грицьком Чубаєм, став учасником літературно-мистецького середовища, яке збиралося в Чубая вдома. Завдяки цьому середовищу, захопився поезією — за власними спогадами, у 21-річному віці — під впливом Грицька Чубая, і почав писати власні вірші. Вплив на Лишегу склала творчість Езри Паунда, Роберта Фроста, Томаса Еліота, Генрі Девіда Торо, Сільвії Плат. Ясунарі Кавабату Лишега називав своїм учителем.

У 1971 році взяв участь у самвидавному часописі «Скриня», опублікувавши вірш «Віч-на-віч» і есе «Лицар». За участь у публікації в «Скрині» всіх авторів піддали гонінням. Олега Лишегу відрахували з останнього курсу університету, як і Морозова, і 1972 року забрали на два роки в армію. Службу проходив у Бурятії. Демобілізувавшись 1974 року, залишився там викладати англійську мову в сільській школі Мухоршибірського району. В Бурятії зацікавився китайською філософією та літературою. Згадки про цей період стали одним із центральних мотивів п'єси «Друже Лі Бо, брате Ду Фу».

У травні 1975 року Лишега вже був у Львові. Проживав у будинку Юрія Винничука на Замарстинові, а також у Миколи Рябчука на Кривчицях. Юрій Винничук згадує, як вони разом з Лишегою упродовж двох місяців працювали вантажниками на книжковій базі облкниготоргу, розташованій у Стрийському парку.

Потім повернувся до Тисмениці, де працював на хутряній фабриці.

1977 року Лишега переїхав до Києва, одружився влітку з поетесою Наталією Мезенєвою. Працював художником-декоратором сцени на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва, що розташовувався у Лаврі. З 1984 року в Лишеги починається «глиняний період», в цей час він випалював глечики у сосновому лісі на Виноградарі.

Офіційна заборона на публікації протривала до 1988 року. Перша книжка під назвою «Великий міст» з'явилася 1989 року, коли автору виповнилося сорок років. Вона складається з двох циклів — перший «Зима в Тисмениці» — поезії, пов'язані з буттєвим досвідом, набутим у місті свого народження, другий під назвою «Великий міст» — поезії та есе, що відображають реалії після переїзду до Києва і проживання у Глевасі. Наступного року вийшла друком збірка «Оповідки давнього Китаю», до якої увійшли історії, перекладені ним разом з «совєтським капітаном» Ігорем Зуєвим — Зуєв робив переклад з китайської, а Лишега займався літературною обробкою.

У 1997—1998 роках Лишега відвідав Пенсильванський університет, отримавши стипендію Фулбрайта. Цей рік він жив у Лемонті, Пенсильванія, де працював над перекладами та укладанням антології.

2003 року Вірляна Ткач, режисерка мистецького об'єднання «YARA», поставила виставу за віршем Лишеги «Лебідь», а 8 квітня 2011 року у Нью-Йорку в театрі «Ля МаМа» відбулася прем'єра вистави за мотивами поеми «Ворон», написаної Лишегою у 1987 році.

Лишега відносив себе до поетичної традиції, що визначається іменами Івана Франка та Богдана-Ігоря Антонича. Тарас Прохасько, відкривши своєю розмовою з Лишегою серію діалогів з представниками сучасної української літератури під назвою «Інший формат», зазначав: «Ніколи перед тим не бачив поета, який балакає поетичніше, ніж пише вірші».

Лишега перекладав українською твори Томаса Стернза Еліота, Езри Паунда, Девіда Герберта Лоуренса, Марка Твена, Кларенс Малькольм Лаурі, Генрі Девіда Торо, Сильвії Плат, Роберта Пенна Воррена та Джона Кітса. На початку 1990-х років Лишега почав займатися дерев'яною скульптурою. Він зазначав: «Поезія живе у різних формах, і література — це далеко не абсолют поезії. Поезія може жити усюди, зокрема і в скульптурі». У 1993 році за свої скульптурні роботи отримав диплом ІІІ Міжнародної бієналє «Імпреза», яка проходила в Івано-Франківську. Лишега також брав участь у створенні близько десяти документальних фільмів, зокрема про Григора Крука, Андрія Шуляра та Параску Хому.

© Фото. Іван Постоловський:

- Блаженство. 15 серпня 1997

- біля рідної хати. 2 серпня 2002

- в Музеї мистецтв Прикарпаття. 6 березня 2008

- в Музеї мистецтв Прикарпаття. 6 березня 2008

- в Народному фотоклубі "Колумб" (Тисмениця). 2007

- біля річки Стримба навпроти родинної домівки. 15 серпня 1997

- з Батьком біля родинної домівки. 15 серпня 1997

- 9 вересня 2003 

- 5Б клас 1960-61, Олег Лишега сидить внизу другий зправа

- 2Б клас 1958,  Олег у верхньому ряді другий зліва

- 4Б клас 1960, Олег у другому ряді зверху, третій зправа