Битва цивілізацій: Якими себе бачать Росія і Україна

05 жовтня 2013 року, відбулася знакова подія, що послужила передвісником всього, що трапилося пізніше.

У жовтні 2013-го на рингу зустрілися два боксери - Володимир Кличко і Олександр Повєткін. Вже тоді було зрозуміло, що це не просте чергове спортивне видовище. Бій сприймався масовою свідомістю як битва між Росією і Україною, і таке відчуття було присутнє з обох боків. Саме тому всі жадібно ловили деталі учасників цього двобою.

Під час поєдинку кожна сторона виглядала такою, який хотіла б бачити себе. Музика, вихід і поведінка спортсменів, виконання гімнів, труси і інші аксесуари, настрій уболівальників і коментаторів. Все це несло виразні повідомлення. Росія представляла себе могутньою, непереможною, гучною, традиційною, трохи містичною, що підтримує своїх і принижує чужих. Україна ж - сучасна, космополітична, прагматична, природна, великодушна. Звичайно, Україна на той момент такою не була. Та й Росія теж. Але різниця в тому, що Україна ще не була, а Росія - вже відбулася, це був її вчорашній образ.

Продемонстрований під час поєдинку Кличко - Повєткін образ України був спробою невеликої команди створити щось нове. Був пред'явлений зразок, до якого можна і необхідно прагнути. Не можна недооцінювати силу таких зразків: повторюючись, вони формують поведінкові стереотипи нації. Люди хочуть бути схожими на своїх героїв і несхожими на героїв чужих, чужих. І в цьому сенсі продемонстрований тоді стиль був як заклинання, звернуте в майбутнє.

З російської сторони теж було заклинання, але спрямоване в імперське минуле. Світу  продемонстрували зразок, що пахне нафталіном. Саме в цьому полягала різниця.

Тоді як на рингу билися двоє спортсменів, в просторі значень схрестили клинки два заклинання. В цьому поєдинку явно виявилося майбутнє, що проступило крізь туман, і хто вміє читати такі знаки, той все зрозумів.

Саме по собі майбутнє наперед не визначено, оскільки люди мають свободу вибору. Тому для того, щоб воно настало, потрібні зусилля людей. Не десятків і сотень, а десятків і сотень тисяч. Ми самі не знали, на що здатні. Але здивували світ в подальші місяці - наприкінці 2013 року і на початку 2014 року. Так само мільйони росіян, що дивилися цей бій, не знали, на що здатні вони. Вони теж здивували світ, але по-іншому.

Майбутнє - дивовижна річ. Звичайно воно логічно витікає з минулого. Ось є країна, яка одержала незалежність практично дарма, без боротьби, за рахунок розпаду імперії, що програла велику геоекономічну війну. Зусилля героїв-повстанців Другої світової, по суті, знівельовані: адже так само одержали незалежність і інші республіки, де підпільної боротьби не було. І нова українська держава, що народилася в 1991-м, зовсім не будувалася на бандерівських ідеях. Навпаки, вона була точною копією УРСР, тільки з великим рівнем незалежності, з новим гімном, гербом і прапором. Навіть радянські дисиденти, що наближали перемогу, мали мало впливу на формат нової держави. Громадяни проголосували за незалежність, тому що хотіли жити в маленькому затишному Радянському Союзі, багатому ресурсами і подалі від впливу небезпечної азіатської Москви. Подальші 20 років Україна розвивалася саме по цьому шляху, поступово втрачаючи ті самі ресурси, людський капітал, надії і окремі прояви незалежності.

Проте велика спокійна річка, що несла нас з минулого в майбутнє, має різкі повороти, пороги і водоспади. Час від часу трапляються події, що розривають звичну плавну течію. На професійному жаргоні вони називаються джокерами, дикими картами, чорними лебедями. Іноді джокер вилітає з колоди абсолютно несподівано. А деколи все тече неначебто спокійно, але внутрішня напруга відчувається сотнями тисяч людей, і стає зрозуміло: джокер практично неминучий. І тоді починаєш дивитися на символи…

Бій Кличко - Повєткін відбувся, минуле і майбутнє схрестили клинки і оголосили свої позиції. Півтора місяці залишалося до початку подій, що змінили увесь хід світової історії. Майдан, російсько-українська війна, руйнування світового порядку, що проіснував без малого 70 років. Яскравий спалах найновішої політичної нації. Нас чекає продовження: завершення розпаду великої імперії, перекроювання всієї карти Євразії, великі зміни в Китаї, переформатування Євросоюзу і багато чого інше. Запасайтеся попкорном і рукавичками. Тому що роллю глядача обмежитися неможливо. Майбутнє не наступить саме по собі - воно вимагає наших зусиль.

Автор публікації - Валерій Пекар - суспільний діяч, президент компанії «Євроіндекс», викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник проекту «Нова Країна».

*    *    *

PS

Бій боксерів Кличка і Повєткіна, що завершився перемогою українського боксера, відбувся напередодні російського вторгнення в Україну у лютому 2014 року, коли російські війська окупували Крим, а потім російські терористи на чолі з військовим злочинцем Гіркіним почали бойові дії на Донбасі, де створили два терористичні російські анклави під назвою ДНР і ЛНР. ДНР знаходився під контролем чекістської верхівки з ФСБ, а ЛНР – під контролем російської військової верхівки, російських військових злочинців з ГУР МО РФ. 

У 2014 донецький зрадник пахан Янукович у кріслі президента вирішив здати Україну концтабору РФ, але на захист держави стали добровольці і волонтери, які допомогли практично роззброєній армії зупинити споконвічного ворога на Сході України.  В Україні відбулася Революція Гідності.

2014 року донецький пахан Янукович утік до путінської Росії, а в 2019 році совковий охлос, який звик жити у російській казармі і під диктатом Кремля, проголосував за малокультурного клоуна-наркомана Зеленського з 95-го кварталу, ворога України і всього українського. 

У 2022 році зрадник Зеленський зробив другу спробу здати Велику європейську державу чекістському концтабору РФ. Друга спроба зради також зазнала краху, бо на захист України,  в першу чергу столиці і окупованих територій, стали добровольчі батальйони, військові вже оновленої армії і волонтери. Продажна верхівка, знаючи про вторгнення втекла до Львова і перші три дні з 22 лютого 2022 року по 24 лютого 2022 року захистом держави керував головнокомандувач ЗСУ генерал Залужний, якому протистояла добре озброєна російська військова орда, продажна влада на чолі зі зрадником Зеленським і невдячний охлос, який у 2019 році проголосував за наркомана інородця. 

Сьогодні цей бій продовжується, бо «мудрий нарід» ще остаточно не прокинувся, але перемога українського боксера Володимира Кличка над московітом Олександром Повєткіним у жовтня 2013 року вже стала історичним знаменням про перемогу України. Згодом ми наочно побачимо ціну своєї перемоги над ворогом і наслідки нашої безвідповідальності на виборах…

Фрілансер Валерій Зміївський