Богиня смерті Мара та її дочки

Мара (або Марена) – давньослов'янське божество зла, недугів, смерті, володарка Підземного світу.
В давньоукраїнській міфології вона уособлювала усю нечисту силу.

Батьком та водночас чоловіком Мари був Чорнобог. Мара сіяла на землі ворожнечу, брехню, розбрат. Уночі ця богиня ходила попід людськими домівками та гукала господарів – хто відгукувався на своє ім'я, той помирав. Ще вона душила людей уві сні та висмоктувала їхню кров.

Володіння Мари знаходилися за темною річкою Смородиною, що розділяла Яв (явний, матеріальний світ) та Нав (підземний світ). Через річку простягався горезвісний Калинів Міст, який охороняв Трьохголовий Змій.

Богиню Мару уявляли або старою бабою, або жінкою, одягненою в чорне, або гарною дівчиною в білому одязі, та завжди обов'язково з довгим волоссям. На жаль, важко сказати точно, якою була Мара згідно з уявленнями наших предків. Цілком можливо, що як дочка Чорнобога, вона мала якісь нелюдські риси, а одяг її був чорний.

Символом Мари був знак води — дві хвилясті лінії. Адже вона була втіленням "мертвої води", що загоює рани. Також символами Мари як богині потойбічного світу були розбиті черепи, чорний Місяць і серп, яким вона обрізала нитки Життя. Але давні слов'яни вважали, що смерть – не кінець життя, а тільки перехід до іншого світу. Наші предки вважали, що навіть зміна пір року свідчила про це: по закінченні зими, разом із якою відживає все старе, завжди приходить весна.
 

Згідно з давньоукраїнськими повір'ями, Мара щороку намагалася наздогнати вагітну Коляду (богиню неба), щоби не дати народитися її синові — новому Сонцю-Божичу. Адже Мара хотіла, щоб на Землі запанувала вічна ніч. Однак, удаючись до власних хитрощів або завдяки покровительству інших богів, Коляді завжди вдавалося уникати небезпеки з боку Мари.

Будучи антиподом Сонця і богинею смерті, Мара асоціювалася вимиранням живої природи та найхолоднішою порою року — зимою. Тож вона була неодмінно присутня у весняних ритуалах давньоукраїнських землеробів. Так, кожної весни, перед новим землеробським сезоном, давні слов'яни робили опудало Мари, яке підпалювали або топили у воді. Це символізувало прощання з холодами та зустріч весни. Наприклад, 1 березня за старим стилем або 14 березня за новим, у день преподобної Явдохи (Євдокії), опудало Мари або Марени в жіночому одязі носили по селах і полях, співаючи ритуальних пісень.

Мареною називали також дерево або опудало, яке використовували в Купальську ніч. Його прикрашали намистом, вінками, стрічками. Неподалік від нього ставили опудало Купала. Коли дівчата були зайняті співом купальських пісень та стрибками через вогнище, хлопці непомітно підкрадалися, забирали Марену та топили її або розривали. Шматки розірваного опудала дівчата інколи розкидали по городах — вважалося, що це сприяло врожаю.

Мара була не тільки у східнослов'янській міфології, але й у західних слов'ян. Поляки називали її Маржана, чехи – Морана, словаки – Морена.
 

Мара породила численних злих духів і божеств. Зокрема, від Змія вона народила тринадцять дочок, які були уособленням хвороб та розійшлися по всьому світу.

Вогневиця: викликала в людей високу температуру, тиф та ін. Зображали її у вигляді кістлявої жінки, великі злі очі якої палали вогнем.

Глуханя: через неї люди ставали глухими.

Коркуша: викликала в людей коросту, віспу, чиряки та струпи. Уявляли її страшною бабою, вкритою струпами та виразками.

Лякливиця: викликала переляк, фобії.

Лінь: думаю, коментарі зайві :)

Лідниця: заражала людей нежиттю, відморожувала кінцівки. Зображали її жінкою, вкритою льодом. Навіть замість очей вона мала дві крижини.

Ломота: викликала в людей хвороби кінцівок, кісток, суглобів. Уявлялася жінкою з вивернутими руками й ногами, з головою, потворно повернутою назад.

Кікімора: богиня сновидінь. Уявляли її блідою дівчиною. Вона жила у людських оселях у комині або запічку.

Жовтяниця: заражала людей жовчною хворобою. Її уявляли висохлою жінкою з жовтим обличчям і очима.

Гризачка: викликала в людей хвороби серця. Зображали її хробакоподібним створінням, у якого над синьюю верхньою губою звисали гострі зуби.

Очниця: через неї люди ставали сліпими, викликала в них хвороби очей. Зображали її потворою з гнилими очима.

Трясовиця: викликала в людей гарячку та смерть.

Черевуха: заражала людей хворобами шлунку та інших внутрішніх органів.

Насамкінець хотілося б додати, що Мара є дуже давнім міфологічним персонажем, ім’я якого походить від індоєвропейського кореня "mor" — "смерть" (пор. з такими українськими словами, як "морок", "мор"). У перекладі з санскриту "мара" означає "смерть", "руйнація".

У буддизмі також є персонаж, якого звуть Мара, щоправда, він чоловічого роду. Цей демон спокушав Будду Гаутаму видіннями гарних жінок, які, можливо, були його дочками.