Благі наміри ведуть...

12 квітня 2014
Galyna Ugryna

Благі наміри ведуть...

12  квітня 2014 року випало нашим активістам зібратися на попередження диверсій проти українства у Чикаґо як спільноти, яка дбає за свій прапор -  правдивий проводир, здається, у іншому  безладі ідей та подій в Україні. На тлі драматичного розгортання московської ескалації конфлікту та  втручання у питомі українські простори, ми, чиказькі українці, дбаємо за єдність рідної країни, хоча внутрішніх протиріч та суперечок, незгод і прихованої ворожості вистачає і тут: послухайте місцеві радіостанції, коли чується тільки свій коханий голос, т.з. спів тетерука у весняне його токування. Та проти зовнішньої загрози вміємо сплотитися навіть невеликим числом. Чому невеликим? А ви погляньте на мої фото з усіх місцевих подій. Рідко побачите інне, як поляки кажуть, обличчя. 

Ось і сьогодні, зібралися уже, можна сказати, бойові побратими, які і по Вашінґтонах наїздилися, і намітингувалися, і далі борються з новим ворогом: представниками ліберально-соціалістичної партії, читай: комуністами. Оце вдруге довелося зіштовхнутися з цим явищем, від якого не нафталіном, а трупом заносить!

Дізнавшись про плани цих американських невігласів у царині історії, українські патріотичні сили встали на захист своїх прапорів в Ukrainian Village. Планувалося з ними зустрітися і поговорити, витлумачити, що Степан Бандера ніколи не був нацистом, фашистом, а у 41-44 роках, власне, був у застінках гітлерівського концтабору. Тому і червоно-чорний прапор  не є фашистським, а мірилом української гідності, захисту власних національних інтересів у боротьбі з окупантами всіх мастей. Коли ми не дочекалися “гостей”, самі вирішили поїхати у їхній стан. Збір прихильників марксизму-ленінізму уже розпочався, коли декілька наших активістів зайшли досередини. На вході стояли двоє молодиків, які попросили записати своє ім’я і телефон, що я чемно і зробила та пройшла у зал. Старезна рипуча паркетна підлога “грала” під усіма ногами, мікрофона не було, бо й зал невеликий. Тихенько взяла собі кріселко, поки господарі не спинили, зробила декілька фото, сіла і уважно почала слухати, в надії, що, якщо не дадуть комусь з наших слово, то хоча би дотримаються обіцянки відповісти на  запитання. Декілька осіб були знайомі з першої зустрічі у давнтавн, коли мене привела у їхню зграйку страшенна цікавість: як можна у наш час жувати давно відхаркнуту ідею, скільки ж треба платити “довгим гебістським” рукам тутешній братії, яка не те, що не знає історії світу, а й вінчає з впевненістю повного ідіота білосніжне поле чорною шахтою, вправляючись у риториці, яка тхне розритою могилою!!! Але на минулому мітингу вони бризкали слиною, доводячи купці “мудраґелів”, що український Бандера  - фашист; тепер - у тиші маленького залу -можна би було розгорнути полеміку. Я зовсім не впевнена, що нам би вдалося переконати опонентів, проте сумніви своєю фактичною аргуменованістю ми би внесли точно. Уважно слухаючи бредофсівкейбл про історично глибинні  корені фашизму в українцях, про необхідність доведення до всіх американців інфо про небезпеку з боку нашої країни, про Степана Бандеру, який і досі розколисує стовпи історії фашистськими прапорами та виключеністю доктрини, про недопущення українського членства у жодному військовому альянсі, я чекала можливості поставити запитання і порадитися про можливість виступу когось з наших активістів, які мали ось-ось над’їхати. Раптом почувся шум при вході. Розпорядниця зібрання і декілька бороданів вихопилися у коридор. Ззовні біля дверей стояли наші, у блакитних футболках з тризубом, з прапорами синьо-жовтим та червоно-чорним. Вони хотіли зайти досередини, та “гостинні” господарі відчули небезпеку і силою тримали вхідні двері. Коли я спитала, чому вони не пускають моїх товаришів, та ж розпорядниця також спитала: “Is  Stefan Bandera a nazi?’’ “Certainly not!” відповіла я спокійно і впевнено. “GO!” - широко театральним жестом  вказала вона мені на вихід. Та я залишила її з вибалушеними очима і  повернулася в зал, мазохистськи надіючись на можливість поставити запитання. Пан Орест Бараник ще до приїзду основної групи наших активістів підходив до ведучого з проханням виступити, але отримав відмову. Та коли наші почали ломитися у двері, я зрозуміла, що “кіна не буде”: майже всі присутні вискочили у коридор і почали тримати двері, мене випустили безборонно, в утворену моїм виходом  шпарину не міг заскочити ніхто. Слідом вийшли решта небагатьох, яким “пощастило” побути на шабаші.

Могли, я думаю, побувати і більше, проте припустилися стратегічної помилки: у чужий простір не вламуються силою і з вигуками, такою поведінкою ототожнюючи нас з тими, хто у коричневих сорочках розмахували пивними ґальбами у 30-і роки минулого століття у низеньких баварських пивнушках. Ми маємо достойних представників громади, освічених, компетентних у політиці та історії, то ж не варто поводити себе на зразок вічно північного українського сусіда.

Наш Гімн, наші прапори, згуртованість мають мати місце біля наших установ та, не дай Боже, при захисті. Така моя думка.
 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше
Стримано та сексуально: Marchesa Resort 2019
Раді представити вам нову круїзну колекцію Marchesa Resort 2019. Розкішні сукні актуальних кольорів з надзвичайними фактурами та оздоблені найелегантнішими деталями - нашивки, декоративні пір'я, омбре, оборки та банти. Зрештою бренд Marchesa в світі моди не так давно, але, я переконана, що може сміливо позмагатися з найвидатнішими модельєрами.
Читати більше