Білий папір розгортає стежку.
Не можеш пуститися, йди словами.
Дощ лиє спокоєм,
Жовте листя на брамі.
Не бійся змокнути, відкривай, йди далі.
Мовчазне дерево знає все про тебе.
Його велич не тільки у силі, а й в тому, що вміє мовчати.
Лиш сміється: все так мізерно,
Ти вже третій, кого переживаю.
Знає ліс, про що тобі мріється.
Скаже тобі, може й сам не знаєш,
Може нарешті наблизишся,
Слухай - впізнаєш.
Спалене сонцем, зілля полів пахне теплом.
Пил на польовій дорозі давай позбиваєм.
Втомлені спогади твої літають над селом:
Вдасться зловити – отримаєш силу навзаєм
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
