Білл гейтс. мій зелений маніфест

МІЙ ЗЕЛЕНИЙ МАНІФЕСТ 

В РОЗМОВАХ ПРО КЛІМАТИЧНІ ЗМІНИ ОДНЕ ПИТАННЯ ЗРИНАЄ ЧАСТІШЕ ЗА ІНШІ: «Чим я міг би допомогти?»

Часом про це питають індивідууми, які просто хочуть знати, чи варто перестати купувати пластикові трубочки. (Відповідь: це не вплине істотно на клімат, але допоможе довкіллю в інші способи.) Нераз однак питання походить від людей із ширшим обсягом відповідальності – наприклад, від виконавчих директорів, які воліють знати: «В який спосіб моя компанія спроможна долучитися до позитивних змін?»

На жаль, найвідданіші активісти змагань проти кліматичних змін нечасто спроможні дати задовільну відповідь на це питання. Але бізнес направду спроможний багато що зробити! Будьте готові до того, що такі зміни не є простою справою. Уникнення кліматичної катастрофи потребує нових форм ведення бізнесу, сміливості ризикувати в такі способи, в які чимало найвищих адміністраторів ризикувати не звикли, а більшість інвесторів не звикли толерувати схожі ризики.  

Мені знадобилися роки, аби почати дивитися на проблему під цим кутом зору. Я починав цікавитися кліматичними змінами не як енвайроменталіст, але як учасник глобальних змагань за здоров’я та економічний поступ.

Від початку 2000-х моя дружина Мелінда і я докладали зусиль для поліпшення охорони здоров’я та поборення бідності в країнах із низькими статками. Кілька разів щорічно я літав в різні країни, аби оцінити на місцях дієвість наших проектів. Часто коли мій рейс приземлявся вночі, я був уражений суцільною темрявою, яка оточувала аеропорти. Згодом дізнався, що майже мільярд людей в світі не мають доступу до електрики й половина таких людей мешкає в країнах на південь від Сахари. Хіба ж реально всерйоз потіснити бідність та хвороби, якщо кожний 10-й мешканець планети не має надійного доступу до благ енергоозброєності – світла в школах та клініках, транспорту щоб діставатися з дому на працю, добрив для свого поля, ба навіть кондиціонера, щоб пережити спеку?

Проте досягнення модерного добробуту передбачає використання викопних енергоносіїв. Але ж ми не лише не можемо збільшити, а до 2050 р. мусимо взагалі припинити емісію парникових газів! Уявіть собі ванну, яка повільно наповнюється водою. Навіть якщо прикрутити кран, щоб вода текла лише тонкою цівкою, ванна рано чи пізно переповниться й вода потече на підлогу. Так само аби припинити зростання температур і уникнути кліматичної катастрофи маємо перекрити кран цілковито, себто досягти нульової емісії парникових газів.

Мою нову книгу я присвятив тому, щоб запропонувати практичний план усунення емісії й розробити та застосувати необхідні для цього інструменти. Хоча я з оптимізмом дивлюся на проблему, знадобляться величезні зусилля чинників, спроможних діяти в глобальному масштабі, а саме – урядів, неприбуткових організацій та бізнесу.

Наскільки важко це буде зробити? В процесі написання книги «Як уникнути кліматичної катастрофи?» я знайшов спосіб відповісти на це питання. Я назвав це Зеленими Преміями – відмінності між вартостями технологій, базованих на використанні викопних енергоресурсів та їхніх «чистих» аналогів, покликаних задовольнити ті самі потреби. Величини Зелених Премій говорять про те, як дорого обійдеться перехід до нульової емісії в усіх секторах економіки, де нині використовують викопні енергоресурси, як-от в продукуванні електрики, розмаїтих товарів, у сільському господарстві, транспорті, індустрії нагрівання/охолодження тощо. Озброєні цими даними, можемо побачити, які інструменти з нульовим приростом емісії нам доступні вже нині, а в яких царинах необхідні поліпшення або й нові винаходи.

В своїх дослідженнях я кілька разів був приємно здивований. Наприклад, в США перехід до чистої енергетики навіть за поточних технологій (вітер, сонце, гідравлічна та атомна енергія) підвищив би ціни на електрику лише на 15%. Для більшості людей такий стрибок був би порівняно незначним – плюс близько $18 на місяць. Європа, з її потужними джерелами відновлюваних енергоносіїв перебуває у схожій позиції.

Проте порівняно низькі Зелені Премії (ЗП) за електрику в США та Європі є радше винятком, ніж правилом. Для більшості галузей, які спричинюють емісію – на кшталт виробництва сталі, цементу чи реактивної авіації – ми не маємо достатньо дешевих чистих альтернатив. Наприклад, вантажні кораблі нині використовують паливо за ціною $1.29 за галон, тоді як чиста версія цього палива коштує в межах $5.50–9.05 за галон – від 300-600% сучасної ціни. Ясна річ, що жодна судноплавна компанія добровільно не піде на таке карколомне зростання своїх витрат.

Чому більшість ЗП є такими високими? Бо зелені продукти мусять конкурувати зі своїми брудними аналогами. Викопні енергоносії всюди є напоготові, ми витратили багато десятиліть на розбудови інфраструктури для їхнього добування, переробки й поширення по цілім світі. До того ж їхні ціни не відбивають тієї шкоди, якої завдають ці продукти людям та довкіллю. І вони, ніде правди діти, є доволі ефективними! Літр бензину, приміром, містить стільки енергії, скільки є її в 34-х паличках динаміту – майже жоден із чистих енергоносіїв не є настільки ж потужним.

Саме тому ми потребуємо енергетичних інновацій. Чисті технології мають стати такими дешевими, щоб всі могли їх адаптувати. Важко переоцінити потужність цього виклику! Адже енергетика є багатомільярдним бізнесом, не призвичаєним до стрімких змін. Знадобиться час, аби масштаб таких змін міг задовольнити наші потреби, тому наразі маємо виробляти політику, технології та ринкові структури, які зроблять ці зміни можливими. 

Добра новина полягає в тому, що зростає інтерес до проблеми з боку тих груп, які спроможні спричинити зміни, себто урядів та корпорацій. Натомість поганою новиною є те, що прямо зараз ми не маємо економічних структур, здатних стати провідниками позитивних впливів і що вони (ймовірно групи, спроможні щось змінити – В.В.) часто роблять справи, які гарно виглядають на папері, але реально мало допомагають розв’язати проблему.

Наприклад висаджують дерева. Це звучить добре, проте вплив такої діяльності на кліматичні зміни є сильно переоціненим. Абсорбуючи певну кількість вуглецю, дерева неспроможні залагодити шкоду, спричинену модерним стилем життя. Лише аби компенсувати результати діяльності американського населення (а це 4% від світової популяції) деревами треба засадити приблизно половину обжитого нині суходолу. Проте бізнесовому лідерові, який прагне зробити щось для запобігання кліматичних змін, посадка дерев видається привабливою опцією. Це не помилка з його боку – це лише означає, що світ не надає йому можливості зробити щось більш корисне. Отже, що Ви можете зробити таке, що мало б реальний вплив? Бачу чотири сфери, що принаймні в деяких із них переважна більшість гравців спроможні зробити дещо реальне.

Першою такою сферою є мобілізація капіталу для зниження ЗП. Для деяких продуктів – як-от вітер, сонце та електричні автівки – ці премії вже є достатньо низькими, але стануть ще нижчими, якщо більше компаній купуватимуть зелені продукти. В інших випадках , таких як сталь або пальне, вироблені з низьким виділенням вуглецю, ЗП є до смутку високими. Себто є сектори, куди треба вкладати більше коштів та зусиль. Компанії мають захотіти фінансувати інновативні низьковуглецеві технології саме там, де ЗП є вищими. Інвестори, приміром, можуть знизити ставки та спростити виділення кредитів на фінансування таких технологій.

В деяких випадках інвестори мусять змиритися з низькою окупністю таких проектів. В них присутні неусувні ризики – так, я втратив неочікувано багато грошей, вклавши їх у компанії з (виробництва) батарейок. Проте складаючи докупи ресурси та інвестиції, ризики окремого інвестора можна істотно понизити. Забезпечивши дешевими інвестиціями та іншими фінансовими знаряддями всі етапи технологічного розвитку, можна дозволити інноваторам подолати всі труднощі на шляху, який їхні ідеї мають подолати від лабораторії до масового ринку. Ви також можете готувати підприємців та менеджерів з продажу чистої енергії, спонсорувати пілотні проекти й вкладати кошти в інноваційні фонди, для яких кліматична тема є пріоритетною.

Другою цариною потенційного впливу Вашої кампанії є ті продукти, які вона закупає для власних потреб. Якщо приміром Ваша компанія диспонує автомобільним підрозділом, Ви можете поповнювати його лише електричними автівками. Це не тільки зменшить викиди, спричинені Вашою діяльністю, але надішле сигнал виробникам, що ринок електричних машин зростає, що підштовхне конкуренцію (на цьому ринку) й, відповідно, призведе до пониження цін. Так само закупівлі можуть підштовхнути розвиток інших ринків, таких як водневе паливо, низьковуглецеве виробництво сталі й цементу тощо. 

Інший приклад використання (важеля) закупівель для пониження рівня ЗП дає індустрія авіаперевезень. Ваша компанія здатна зменшити емісію, закуповуючи для авіації екологічно чисте паливо в обсягах, еквівалентних кількості польотів Ваших власних співробітників. Це збільшує попит на чисте пальне та притягає більше інновацій в цю царину… Майкрософт та Аляска Ейрлайнз уже підписали між собою такий договір. Інші компанії обкладають свої підрозділи платежами за емісію вуглецю, спонукаючи їх в такий спосіб скорочувати емісію. Так Swiss Re, швайцарська реінвестиційна компанія змушує кожне своє відділення сплачувати по $100 за кожну тонну виділеного вуглецю.

Можна навести чимало прикладів компаній, які роблять цю корисну справу. Деякі, включно зі Stripe, підтримують розвиток багатообіцяючої технології зв’язування вуглецю, яка потребує інвестицій, аби запрацювати на широку ногу. Завдяки проектові Hybrit деякі сталеливарні переходять до використання водневих технологій замість коксу. А комунальні підприємства вдаються до методів довготермінового зберігання чистої енергії в гідравлічних сховищах.

Третьою сферою є поширення досліджень та інновацій. Візьмімо як приклад Impossible Foods, лідера з виробництва рослинних замінників м’яса, чиїм давнім інвестором я є. (Худоба є найбільшим продуцентом такого парникового газу як метан.) В 2020-му  IF оприлюднила план подвоєння своєї дослідницько-інноваційної команди, затрудненої зниженням ціни її бургерів та збільшенням частки в ринкових продажах. Якщо минулого березня її продукти були доступними в 150 торговельних центрах – нині таких є понад 15 тис.!

Зрештою, кожний може підтримати необхідні зміни, впливаючи на кшталтування державної політики. Ясно дайте зрозуміти своєму урядові, що Ви вимагаєте інвестувань в дослідження та розробки у царині чистої енергетики, закличте посадовців підтримати відповідні ініціативи приватного сектора й допомогти чистій енергії конкурувати, запровадивши податки на (емісію) вуглецю чи мінімальні норми використання енергії з відновлюваних джерел.

Праця в названих чотирьох царинах не завжди є комфортною. Якщо приміром ваш банк позичає гроші компанії, яка прогорає Ви програєте. Якщо Ви затруднюєте своїх найкращих дослідників в проекті з чистої енергетики, вони мають шанс зайти в глухий кут. Час, витрачений на спілкування з політиками з приводу кліматичних змін Ви втрачаєте для обговорення Ваших власних бізнесових потреб.

Але ці короткотермінові втрати є неминучими для кожного бізнес-лідера, який воліє реально вберегти клімат планети! Виконавчим директорам знадобиться мужність, аби виділити кошти, а інвесторам і членам наглядових рад – терпіння. В більш тривалій перспективі ці ризиковані кроки будуть корисними для бізнесу. ЗП почнуть знижуватися, а споживачі (будьте певні) пригадають, які компанії всерйоз доклалися до уникнення кліматичної катастрофи.

Звичайно ж, урядам теж належить важлива роль у цій справі. Подібно до лідерів бізнесу, які сприйняли проблему серйозно, політики теж спроможні впливати на стан справ своїми рішеннями. Приміром, різко збільшивши витрати на дослідження й розробки з чистої енергії – в США вони становлять нині лише п’яту частину від федеральних витрат на медичні дослідження. Урядовці мусять також використати свій вплив як гуртові покупці багатьох продуктів, від офісного начиння до літаків, а особливо в тих галузях, де декарбонізація йде особливо тяжко (ті ж самі сталь та цемент, приміром). Чітке налаштування (адміністрацій) на закупівлю «зелених» товарів стане потужним сигналом для ринку.

Урядам також треба усувати непродуктивні перешкоди на шляху нових технологій. Розчистити поле для нових технологій можна запровадженням стандартів на чисте пальне, полегшуючи кредитування необхідних (нових) технологій і підвищуючи податки на емісію вуглецю.

Зрештою, ті з нас, хто має найбільші можливості несуть і найбільшу відповідальність за просування вперед. Тому я шукаю способів найбільше ефективно зменшити емісію, спричинену мною та моєю сім’єю. Купую багато чистого авіаційного пального, інвестую в технології зв’язування вуглецю та неприбуткові організації, які вдосконалюють енергоспоживання в бідних районах Чикаго. Згрубша кожна тонна вуглецю, емісія якої спричинена нашою активністю обходиться мені в $400… Хоча такий підхід я вважаю ефективним, він є надто дорогим, аби підлягати масштабуванню. Нам потрібні програми, які дозволили б зробити свій внесок більшості звичайних людей – лише тоді можна бути намацати ділянки, де є можливими (якісні) прориви. З моїми партнерами ми працюємо для розробки таких програм.

Я вкрай рідко працював над проектами, в яких волів би взяти участь цілий світ, зовсім ні. Приміром, під час розробки глобальної стратегії охорони здоров’я урядам та компаніям доводилося нагадувати, що, чому й задля чого вони мають робити… З кліматичними змінами не так. Зробити щось корисне тут бажають люди з цілого світу, (навіть) геть відмінні навзаєм за стилем свого життя. Нині, після років невизначеності, ми вже ясно розуміємо, яка політика може вважатися відповідальною з боку бізнесових лідерів. Від них потрібна мужність, аби йти на ризик.