Біль і щастя Фріди Кало

Фріда Кало - найвідоміша мексиканська художниця, творчість якої люблять у всьому світу. Ми розповімо про її трагічну і водночас яскраву долю.
  Комуністка, експресивна і ексцентрична Фріда, любила сміятися, пити текілу і курити, стала відомою незадовго до своєї смерті. Зараз її картини коштують мільйони доларів. Однак доля її була не така проста.

У 6 років маленька Фріда перенесла поліомієліт. Хвороба висушила її праву ногу, тому Кало все життя накульгувала і ховала ногу під брюками або довгими національними суконями. Однолітки дражнили її "Фрідою Дерев'яною Ногою". А через 12 років вона потрапила в страшну автокатастрофу. В автобус, в якому вона їхала зі своїм другом Алехандро, врізався трамвай.
  Алехандро відбувся легко, а Фріду покалічило так, що лікарі були одностайні в своїх невтішних прогнозах. Залізний прут прошив їй живіт і таз, назавжди позбавивши її можливості мати дітей.

Незважаючи і всупереч всьому Фріда вижила. Але все в неї всередині так і залишилося покаліченим. Тридцять дві операції, роки в гіпсі і на інвалідному візку, нескінченний біль. І перші кроки в живопису. Дзеркало над ліжком і спеціальний підрамник, що дозволяв писати картини лежачи. Автопортрети – це те, що Фріда малювала постійно, тому що фактично вона  була єдиним, що могла бачити, будучи прикутою до ліжка.

"Я пишу себе, тому що багато часу проводжу на самоті і тому що є тією темою, яку знаю найкраще".
  Через кілька років, відновившись після аварії, художниця приїхала до Дієго Рівери показати автопортрети, створені за рік, який вона провела в ліжку, закута в ортопедичний корсет. Картини Фріди Кало вразили відомого художника: «Вони передавали чуттєвість, яку доповнювала нещадна, але дуже чуйна здатність до спостереження. Було очевидно, що ця дівчинка була природженою художницею».
  На той час пристрасний Рівера вже розлучився зі своєю другою дружиною, і ніщо не заважало йому захопитися двадцятирічною художницею, дотепною, сміливою і талановитою. Неможливо було не закохатися в неабиякий інтелект Фріди.

Дієго був старшим на 20 років. Його завжди любили жінки, Дієго відповідав взаємністю, але якось зізнався: "Чим сильніше я люблю жінок, тим сильніше я хочу змусити їх страждати".
  «У моєму житті було дві аварії: одна - коли автобус врізався в трамвай, інша - це Дієго».

А одна з найвідоміших картин на цю тему - "Всього кілька уколів". Криваве ліжко і чоловік з ножем, який стоїть над розпростертим тілом Фріди.
  Рівера зраджував дружині направо і наліво. «Я намагалася втопити свою журбу, але вона навчилася плавати ...» - і вона теж почала зраджувати. Рівера ревнував і скаженів - їй було недозволено те, що він дозволяв собі. Після п’яти років скандалів, докорів і сварок вони розлучилися, але через рік одружилися знову.
  Ідея картин Кало зашифрована в деталях, тлі, фігурах, що з'являються поруч із зображенням Фріди. Або поруч з двома Фрідами. Їй часто доводилося ніби розділятися. Вона до аварії і після. Вона страждає - вона спокійна. На людях вона майже завжди була бадьорою, заразливо реготала, голосно матюкалася, пила, курила і поводилася так, ніби вона найщасливіша людина на світі. Її справжні внутрішні переживання знаходили вихід в картинах і щоденнику.
  Найбільше Фріда любила саме життя - і це магнітом притягувало до неї чоловіків і жінок. Незважаючи на болісні фізичні страждання, вона іскрилася гумором, могла реготати до знемоги, жартувати над собою, розважатися і від душі гуляти. І, тільки взявши кисть, дозволяла собі думати про неминуче. Вона мріяла про дитину, але страшна травма не дозволила їй мати дітей. Три вагітності - які були справжній подвигом в її стані - закінчилися трагічно.

Останні 10 років Фріда Кало вела щоденник - встигла списати і розмальовати 170 сторінок, які тепер є частиною її спадщини. 40 років документ пролежав у закритому архіві мексиканського уряду, перш ніж його опублікували. 170 сторінок з акварелями і колажами, спогадами про дитинство, записами про хвороби і болісної любові до чоловіка.
  Ім'я Дієго зустрічається в її щоденнику частіше за інші слова. Вона мучиться від того, що не може знайти слів, щоб висловити йому свої почуття.
  У 1950 році їй зробили ще 7 операцій на хребті, 9 місяців вона провела на лікарняному ліжку і тепер уже назавжди залишилася в інвалідному візку. У 1953 році, за рік до смерті, їй ампутували праву ногу, щоб зупинити гангрену. І в цей же час в Мехіко відкрилася її перша персональна виставка. На відкриття Фріда прибула на машині швидкої допомоги з увімкненими сиренами. Вона посміхалася, в одній руці була незмінна сигарета, в другій - пляшка текіли, в волоссі - квітка, в сміху - радість і іронія.
За тиждень до смерті Фріда написала картину "Хай живе життя!" - "Viva La Vida!" - Сонячний натюрморт, в якому зосередилося її ставлення до життя і до смерті.
  Незважаючи на славу за життя, після смерті про Фріду Кало забули. Цікавіть до неї почала відроджуватися в 2000-ні.
  У 2002 році на екрани вийшов фільм «Фріда», де роль художниці виконала Сальма Хайек. Фільм номінувався на «Оскар», а також - зародив нову хвилю обожнювання художниці. Зараз її роботами надихаються топові модельєри, її картини продаються за рекордні суми («Коріння» на Сотбіс оцінили в 7 мільйонів доларів), її ім'я - в марках одягу, текіли і навіть пива, а її портрет з'явився на одній з мексиканських грошових купюр.

(via)