Безвіз минулого: як подорожували у ХVІІІ ст.

21 серпня 2017
MartaOnyskiv

Що було "візою-перепусткою" у світ мандрів у минулі століття і хто були ті відчайдухи, для яких визначення "громадянин Європи/світу" стало рідним?

Ми не уявляємо свого життя без подорожей. Давно зрозуміло, що мандри необхідні для натхнення, розвитку, часто самоаналізу... Інколи задумуєшся над тим, як добре, що живу в час, коли наочне пізнання світу є реальністю, і як шкода тих людей, що жили колись, не маючи такої змоги.

Проте, і колись були відчайдухи, мандрівки яких охоплювали простори не одного континенту, а інколи ці мандри й були їхнім життям.

Наявності закордонних паспортів з візами в той час не вимагали. Натомість тогочасними "візами" були:
 

  • хороша освіта і, відповідно, знання у певній, затребуваній галузі (інженерія, архітектура, сільське господарство тощо);
  • знання іноземних мов;
  • наявність впливової особи, яка б зацікавилась твоїми знаннями, бачила користь для себе з їх застосування і стала твоїм меценатом (останні могли як приймати іноземця у своїй державі, так і відправляти талановитого співвітчизника за її межі).
 

Власне всіма цими характеристиками володів Йоган Генріх Мюнц (1727-1798 рр.), практично "громадянин цілої Європи", який був "an everything" для сучасників.

Незважаючи на подорожі всією Європою і не тільки, Мюнц надзвичайно захоплювався, не шкодуючи слів захвату, природними красою й багатством України, але про це далі:

"Край і клімат благословенні, поверхня місцевості надзвичайно різноманітна, як на вершині, так і в низині … долини багаті на джерела й струмки"

Народився він у Швейцарії, проте його рідне місто через деякий час приєднали до Франції. Походив із сім’ї міського патриціату. Професійно захоплювався малярством, архітектурою, картографією, а ще: геологією, мінералогією, ботанікою, рільництвом, годівлею і т.д.

Першу подорож здійснив до Іспанії, коли йому виповнився 21 рік. Тут він поринув з головою у вивчення архітектури. Після були Італія, де він навчався малярському мистецтву; Франція, де служив офіцером французької армії і здобув знання з військової справи та інженерії.
 

Мюнц. Вид на Трипілля

Далі була Англія. Тут Мюнц займався головно архітектурою за меценатства письменника Горація Волпола. Мюнц все життя захоплювався готикою, тому створені ним проекти споруд були у цьому стилі: готична катедра в К’ю; Готичний дім для Річарда Бейтмана в Old Windsor у Беркширі; готичний апартамент "Єгипетська кімната" у Маріно (Дублін). У Лондоні виставляв і свої картини у 1762 та 1763 рр.

Саме в Англії Мюнц пережив особисту трагедію. Говорять, що у 1759 році він одружився з особою з родини Волпол, проте цей роман не сподобався меценату Мюнца. Шлюб протривав недовго, Мюнц покинув Англію й більше ніколи не зустрічаємо відомостей про наявність у нього сім’ї.



Після цього мандрівник подався до ГреціїЄрусалиму, потім була Голландія, де він знову зосередився на малярстві.

З 1779 року Мюнц перебував у Речі Посполитій. Основною ціллю його візиту була інженерна й металургійна практики та залучення його природничих знань. Точніше: він мав допомагати князю Станіславу Понятовському, який і став його меценатом, у господарській активізації його просторих українських володінь (з центром у Корсуні).
 

Палац Понятовського у Корсуні. Ймовірний автор проекту - Мюнц. Палац в його улюбленому східно-готичному стилі

Проте, Мюнц не міг полишити малювати, саме тому був і надворним художником, і хронікарем подорожей князя. У подорожах Польщею та Україною Мюнц був сучасним репортером, крок за кроком не тільки записуючи особливості певних теренів: господарські, геологічні, архітектурні, людські; а й зображуючи побачене:

"Мешканців цих повітів є чисті і охайні, чистий і охайний є їхній одяг і білизна – і так на цілій Україні"

З 1786 р. і до кінця життя Мюнц жив у Касселі (Німеччина). Покинув Річ Посполиту через якесь непорозуміння з меценатом. Мюнц так і не створив сім’ї, а всі збори своїх матеріалів заповів улюбленій учениці.

Джерело:
Budzińska E. Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Posce i Ukrainie (1781-1783)

Головне зображення:
Фото Сергія Юрківа

Від:
dij.com.ua/articles/bezviz-minulogo-yak-podorozhuvali-u-hviii-st

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше