Безпощадна війна

Письменник і журналіст Назарій Вівчарик черкасець, який народився 1985 року. Працює відповідальним редактором у Інтернет-виданні ,,ПРОЧЕРК’’. Член Національної спілки журналістів України, переможець літературного конкурсу талантів 2019 року від видавництва ,,ОВК’’.

У студентські роки був стипендіатом Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип». Також є випускником програми «Журналістика цифрового майбутнього» (DFJ), що діє при Києво-Могилянській академії.

Містичний трилер ,, Потривожене зло’’ охоплює актуальні теми. Війна на Сході, на жаль, дає про себе знати кожен день, але більшість тих, кого захищають хоробрі наші вояки, надають перевагу ігнорувати їх відданість Батьківщині та самопожертву в її ім’я.

Автор хотів донести до нас всю важливість того, що зараз відбувається і не забувати людей, які стоять на передовій за наші мирні, спокійні дні.

Основна локація роману - рідні для Н.Вівчарика Черкаси. Головний герой твору Микола. Чоловік років тридцяти, кремезний чолов’яга, знає карате, бачить привидів, а також має насичене минуле, яке й лягло в основу сюжету. Микола має флешку, де записані дослідження його батька: її потрібно передати своїм, щоб використати як зброю на війні. На заваді стають чимало перешкод: негативні персонажі (Дамір, Вєталь, генерал Захаров…), потойбічне зло. Але його провідником був дух померлого брата. Героїв у творі багато, окрім згаданого вище Миколи, ще є Дімон (друг Миколи, айтішник, працював у бібліотеці, свідок першого вбивства), Вікінг (батько Миколи), Дамір (ворог Миколи), Вєталь (Ворог Миколи, співпрацює з Пилиповичем), Пилипович (здає кімнати в гуртожитку), Руслан (син Пилиповича, наркоман), Андрійцьо (друг Дімона, живе в гуртожитку з батьками, пліткар), Умар (полює на Миколу), бібліотекар (той, кому Микола прагнув віддати флешку), генерал Захаров (вищий орган влади, який отримав наказ полювати на Миколу та його флешку), дух брата, злий дух та другорядні герої такі як жителі гуртожитку, поліція, волонтери, сусіди, діти, духи.

Назарій Вівчарик зачепив такі проблеми і питання у творі як: добро і зло; батьки і діти; вірність і зрада; проблема вибору; доцільність самопожертви. Також зачіпаються соціальні й соціально -психологічні проблеми.

Пан Вівчарик розповідає про реальні речі, а правдивість фактів очевидна: війна, не усвідомлення людей, політичні проблеми та розбірки. Звісно, що для цікавості сюжету у свій реалізм він додає жанр містики, що є елементом його власної фантазії.

Письменник використовує лексику, яка притаманна сучасним підліткам, звичайну офіційну, і стиль ,,гопоти’’, що вирізняє кожного індивіда, кожну групу людей - це послугувало чудовому контрастному опису всіх подій.

Журналісту вдалось зробити книгу легку в читанні зі зрозумілим змістом. Файний, легкий гумор. Зумів витримати паузу загадковості до самого кінця. Зрозуміло і чітко описує місця, та так, що можна це все побачити в кімнаті, якій сидиш і читаєш.

 Зустрічалось повторювання фактів, які перефразовував упродовж розвитку сюжету.

Соціальне значення виразно читабельно. Потрібно бути сильним, щоб не дозволяти злу підкорити себе та диктувати власні правила. Дослухатись до внутрішнього голосу, до себе - це важливий інструмент підкорення самоусвідомлення.

Я вважаю, що ця книга обов’язкова до прочитання. Після її прочитання усвідомлюєш, як все насправді серйозно і навіть ловиш себе на думці чимось допомогти закінчити цю безпощадну та нікому зі звичайного народу не потрібну війну. Адже завоювання територій було, є і буде, але ж удару піддаються всі, особливо звичайний народ та майбутні вояки.