Всі ми з вами повії: хтось по-чесному бере гроші, хтось прикидається благодійником, а потім витрушує всю душу. Більшість людей, мені так здається, налаштовують взаємовигідний бартер з обміном на те, чого потребують. Однак люди рідко кажуть прямо чого вони хочуть, як правило, всі бажання завуальовуються під стандартні категорії типу "кохання", "повага", "будь нормальним мужиком" і т.д. Хоча, якщо чесно, то я не впевнена, що стан здоров'я більшості стосунків поліпшився б за умови виголошення списку своїх вимог. Можна тільки уявити собі діалоги типу:
- Привіт, кохана, як на рахунок того, щоб ти найближчі роки побула для мене мамою? Ти не проти, якщо я буду смоктати тобі груди, а ти будеш гладити і цілувати мені лобик? При тому, навчись, будь ласка, готувати як моя мама і вколочувати гвіздки як мій тато. Ти ж розумієш, для мене це дуже важливо, щоб ти забула про те, що ти жінка. Я буду дуже вдячний, якщо ти станеш деспотичною бабою, яка буде трахати мене зверху тоді, коли накаже і казати мені, в який горщик ходити в туалет. Дякую люба за розуміння, люблю тебе =)
У разі співпадіння пореб (а так частіше і буває: ми завжди знаходимо собі ґвалтівника, якщо приймаємо модель поведінки жертви), можна почути у відповідь щось на зразок такого:
- О, ти ж мій маленький хлопчик... Ну звичайно, я залюбки буду лаяти тебе наче першачка за кожну помилку і з радістю буду годувати тебе з ложечки. Іди до мене, я притулю твою маленьку лису голову до своєї широкої грудної клітини, з якої через надлишок тестостерону вже починає пробиватись закручене волосся.
От тільки в реальному житті такі діалоги відбуваються без слів, а коли залишки природніх потреб відповідно до гендерних розстановок пробиваються через мішуру нав'язаних комплексів і сексуальних розладів, то виявляється, що жінка змушена все життя тягнути цього безвільного тюхтія, а він, у свою чергу, виявляється, терпить цю курву, яка навіть на жінку не схожа...
Ну добре, облишимо ліричний відступ. Я зробила його лиш для того, аби показати, що я вбачаю плату не тільки в купюрах.
Чи знаєте ви, хто така повія? Думаю, що кожен другий чоловік прочитавши це речення у своїй пам'яті згадав, як він останній раз діставав купюри з гаманця, застібаючи блискавку на штанях, а друга половина згадала своїх шкільних подруг, які давали на право і на ліво. Є велика різниця між кваліфікованими повіями, дешевими проститутками і безкоштовними курвами.
Талановита лярва, якій не гріх заплатити гонорар за нічний виступ не тільки на флейті, як правило, позбавлена докорів совісті і сповнена надій. Надій про безхмаре майбутнє та Річарда Гіра. Тут все дуже просто: зробила роботу - отримала бабло, отримала бабло - пішла в салон, зробила собі макіяж в стилі "я не така" і тільки но й знай, що чекати свого законспірованого мільйонера, який, у свою чергу, шукає таку як ти, аби вилікувати свою скалічену душу.
Навіть якщо особливих надій на чисте і вічне кохання не залишилось, все одно така баба дурною не буває, бо інакше б її розпечене після сауни тіло уже б давно закатали в бетон, бо по добрій традиції на ложі кохання відкривається канал откровення, який змушує клієнтів здавати всі паролі та явки. А якщо дівка не дурна, то вона вже давно правильно скористалась хвилинами сповіді, індексуючи свою зарплатню відповідно до ступеня важливості откровення і розписала свій бізнес план з більш стабільним бізнесом з продажу, наприклад, китайських панчох або польських пуховиків, хоча, що може бути стабільнішим за ринок проституції...
Валютна проститутка вкрай відрізняється від дешевої шльондри і може навіть образитись за таке порівняння. Так от, дешева проститутка - це, як правило, дівчина допризовного віку, яка, коли напивається, то головному убору стюардеси не господарка. Коли ж вона тверезіє, то згадує про те, що вчора про**ала телефон, а якщо мамка дізнається - в'є, або, ще гірше, - не відпустить гуляти до подруги Зінки, яка живе на іншому кінці міста, і добиратись від якої вночі довго та страшно, тому подруги влаштовують милу піжамну вечірку з ведмедиками Тедді, 100500 сезоном серіалу "Буремний Шлях" (чи що там зараз дивляться сучасні дівчатка) і запухлим обличчям на ранок, бо, вочевидь, перебрали з молоком перед сном.
Усвідомлюючи таку нерадісну перспективу треба терміново щось вирішувати з телефоном, тому дівчина запиває свій перегар вчорашнім нерозбавленим соком і вже без вчорашнього ентузіазму тягнеться до телефону подруги і набирає повідомлення з проханням підібрати її бо є важлива ромова. Чувак, який вже жалкує про те, що вчора вони з друганом натрапили знов на цих малолітніх шльондр, збирає залишки свідомості та їде туди, куди сказали в надії почути, що їй треба телефон, фармазол чи, в кращому випадку, забутий ліфон, а не банка малосольних огірків і анонімна палата у відділенні гінекології, де пристрасть до огірків прибирають ще на ранніх стадіях.
І здається Танюсі, що це останній раз і як тільки вона залагодить проблему, то стане "не такою", бо ж душа в неї насправді не продажна (а це головне, як то кажуть, "аби людина була хороша"), але трабли навалюються кожного разу після піжамної вечірки, бо пакет дешевого портвейну на пару з подругою починає шепотіти тобі, що хтось з вас усвідомив своє кохання до Петра з сусідньої Василівки, а хтось пізнав філософію, за якою треба отримувати все від життя, а особливо від мужиків, і нехай вони викладають бабло за увагу від такої королеви.
Життя дешевої лярви доволі прогнозоване. Як правило, про такий заробіток дівчини здогадуються усі, окрім її рідних та близьких, і всі ми знаємо, в чому причина. Причина завжди одна і вона полягає не в шедевральній акторській майстерності дівчини, а в банальному по*уїзмі батьків, вітчимів і задовбаних життям бабусь. Отож дівчина отримує свої телефони, мр3-шки та курки гриль у приміському "Генецвалє", зверху це все присипає чайною ложкою чоловічої уваги і самозапевненням, що комусь потрібна.
Потім, коли зовнішній вид дівчини вже позбавлений товарного виду і навіть Толіку, який розбавляв її самотність, хоч і безкоштовно, стає тошно заходити на чай, тоді дівчина використовує прийоми по експрес реабілітації репутації. Наприклад можна закінчити якесь ПТУ чи навіть універ, влаштуватись на роботу і засирати свою стіну в соціальних мережах рецептами пирогів і зображеннями чужих дітей та котиків. Якщо все зроблено правильно, то той же Толік візьме тебе в дружини і ви заколотите пару-трійку діточок, які побачать світ вже через кілька місяців після весілля. Як складеться життя далі - це вже не так важливо, бо, в принципі, найголовніше вже зроблене і ти можеш повноцінно назвати себе "состоявшейся жєнщіной" і скоса поглядати на дівчат, які в свої 24 ще й досі не мають ні чоловіка, ні дітей, ні мігрені.
І от, ми плавно перейшли до мого улюбленого типу дівчат - Безкоштовних.
Звучить доволі принизливо, бо якщо перші два варіанти хоч якусь ціну мають, то Безкоштовні полишені, здається, будь-яких переваг в існуванні.
Що ж я маю на увазі під Безкоштовними повіями? А це саме ті представниці прекрасної статі, яких розшукувала свята інквізиція, на яких роблять заговори в бабок бідолашні жінки з мігренями і про яких говорять "з такими сплять, але не одружуються". Відмінною особливістю таких дівчат є страх бути оціненою. Це перетворює їх життя в безкінечний атракціон із зонами для самотності, договірняками з совістю, розбірками з дружинами своїх коханців і безкінечною чергою одних і тих же грабель.
Безкоштовні дівчата нічого не вимагають, це дає їм величезний плюс в очах недолюблених та полігамних чоловіків, тому з ними і заводять стосунки. Їм не треба обіцяти, що ти підеш із нагрітого гнізда до неї, не треба обіцяти, що ви поїдете влітку на море чи в осінній похід в Карпати. Не треба обіцяти, що ти прийдеш до неї на день народження, не треба запевняти, що колись ти будеш приділяти їй більше уваги, аніж раз на тиждень. Вона з самого початку розуміє, що то є брехня, а брехунам вхід у ліжко заборонений. Але ми навіть чесності не вимагаємо. Ми і так все розуміємо.
Я от, наприклад, точно розумію, що жоден з моїх коханців ніколи не залишиться зі мною. Всі вони будуть і надалі повертатись до своїх дружин і дітей, а до мене приїжджати раз на тиждень/місяць/рік і я все одно буду, як і раніше, відкривати їм двері своєї квартири і накривати хвилями безкоштовної любові. Їм не треба мені пояснювати де вони лазили весь цей час, не треба виправдовуватись чому вони без квітів і чому так скрупульозно оббирають моє руде волосся зі свого одягу. Їм навіть не треба звикати до мого кота, бо навіть він не буде ставити їх в незручне становище. А ще їм не треба задумуватись про те, чим я зайнята вечорами, на свята і у вихідні, їм цікаво лише чим я зайнята ці декілька годин які вони виділили для масажу своєї простати з простатитом.
Найстрашніше усвідомлення яке може прийти до Безкоштовної це як раз результат оцінювання себе. Як би ти не уникала того, аби на тебе вішали наліпку з ціною, все одно настане такий момент, коли правда починає лізти з усіх щілин і здається, що навіть твої бетонні стіні в які неможливо вбити гвіздка для картини, починають пропускати правду крізь щілини. Правда холодна, я б сказала, морозна. Вона пронизливими протягами окуповує мою квартиру і підкрадається до оголених ребер. Стає так огидно холодно, що мурахи які я раніше випускала під час збудження починають вилазити і гострими маленькими зубками точити мою плоть. Правда проста і прозаїчна, правда бридка і вбивча і правда полягає в тому, шо ти Безкоштовна тому що на таких як ти нема потреби витрачати. Не треба водити тебе на романтичну каву в затишне кафе, не треба запрошувати в кіно на останній ряд, не треба витрачати на тебе час, навіть нерви не треба витрачати. Бо ти ж сама і так знаєш, що в кафе вас можуть помітити спільні знайомі, білети в кіно може знайти жінка, часу немає бо він багато працює і не може розриватись між сім'єю, друзями та тобою, а нерви він не буде витрачати бо ти того не вимагаєш, бо при першому виписаному тобою чекові на "обеєспокоєнность", рахунок буде сплачено тобою ж, а адресат чеку назавжди зникне з поля зору, як зникає здорова наївність з облич дешевих шльондр коли вони перший раз відвідують сауну в дружній компанії радушних кавказців.
Я - Безкоштовна. Я знаю, що це не тому, що я безцінна, а тому що айфони я не приймаю, а кохання - надто дорога ціна, якої я мабудь, не варта. Я залишаюсь Безкоштовною навіть тоді, коли ти щось обіцяв і я, начебто маю право спитати з тебе. Але ні. Тому ти і залишаєшся поруч, бо я надто чітко розумію, що насправді, права я не маю, тому тебе не поставлять на лічільник і не будуть стерегти колектори біля дому та роботи.
Я - Безкоштовна, тому моє Кохання безкорисливе, таке, яке не очікує зворотного зв'язку і віддає собі звіт про те, що кожен раз може бути не крайнім а останнім. Найбільше на що я можу сподіватись - це встигнути віддати хоч частину свого нерозтраченого кохання саме тобі, а не випадковій жертві, на яку є можливість вилити тонни своєї ніжності та любові, а коли жертва кине тобі в слід гроші, ти кидаєш ті бумажки у їх здивовані очі і кажеш, шо сама ладна заплатити, аби не залишатись у боргу.
Я залишаюсь Безкоштовно, навіть коли стаю цинічною і починаю бачити переваги життя своїх дорогоцінних і дешевих колег по цеху. Моя безкоштовність змушує мене плакати до крові з очей, блювати серцем і спогадами про твої йобані слова про кохання. Я залишаюсь Безкоштовною навіть коли починають плакати за зачиненими за тобою дверима.
Безкоштовність - це як хронічна хвороба, або наркотична залежність. Дуже важко вилікувати це нездорове ставлення до себе, до нього і до стосунків вцілому. Майже неможливо не відчинити йому двері. А ще, все це схоже на маркетинговий закон ціноутворення: хто почне платити за товар, який з самого початку давався їм даром? Правильно, ніхто...
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
